Знаєте, ми з чоловіком Іваном ростимо двох дітей. Олесю донечку нашу старшу, їй 23 і синочка Ігоря – йому 16.
Виховували ми їх, старалися, душу вкладали.
Наша доня довго шукала себе, спершу вчилася в одному університеті на державному, потім в іншому вже на платному.
І от коли Олесі було 21, то почала зустрічатися, з одним хлопцем – Сергієм.
За хлопця що можу сказати? Не не багато, на вигляд охайний, гарненький, з батьками його не знайома.
Звісно з Сергієм за весь час ми розмовляли, але я не скажу, що достатньо, щоб точно вияснити, яка це людина… Все-таки він більше проводить часу з Олесею, ніж зі мною.
А так то довго вони зустрічалися, от недавно виповнилося 3 роки, як вони разом.
Знаєте, моя доця не розказувала мені про якісь свої проблеми з хлопцем. Я була впевнена, що в них все добре. Звісно вони, як і всі люди, бувало, що там щось не подобалося, сварилися, але загалом все було добре.
Ходили вони, гуляли, бувало, що їздили кудись разом, в гості ходили один до одного, засиджувалися допізна, дарували один одному милі подарунки на свята, різне бувало…
Єдине, що дивне мені трохи було, що я за всі ті роки, поки Олеся з Сергієм, жодного разу її з квітами не бачила, та і ні разу не бачила, щоб, приходила з якимось подарунком просто так, який подарував хлопець без причини, без якої-небудь дати…
Пам’ятаю я, як з Іваном зустрічалася, то квіти були чуть не щотижня, а іноді і частіше.
В мене і таке часто бувало, з моїм майбутнім чоловіком, що він мені дарував якісь подарунки просто так. Але не якісь там дорогі, дрібнички, але це було дуже мило і завжди, коли я вертаюся до цих спогадів, то мені стає на душі тепло.
Та діло то молоде, може то Оля не хоче, може Сергій жадний. Не знаю, не пхаюся я туди, все-таки це їхнє діло.
А от нині приходжу після церкви і бачу, моя донечка плаче, аж завиває. Коли ж дізналася, що причиною стало розставання з хлопцем, з тим самим Сергієм, то зле стало, бо ми з чоловіком вже на їхнє весілля по трохи збирали… А особисто для мене подивом стало ще і те, що він вимагав повернути гроші за подарунки, які він подарував за всі 3 роки…
Так ми підрахували, що без малого – 7 тисяч… От це підрахували і думаємо, що робити? Чи то взяти і віддати гроші, щоб вже нічого з ним не зв’язувало, чи чисто з принципу ні копійки йому не дати?
Що скажете з цього приводу, бо голова йде обертом?
Автор – Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!