В неділю в моєї племінниці було весілля і хрестини заодно. Хоча, я б сказала, що це більше гостина була. Я з самого рання також встала, і голубців накрутила, і салат з бурячків, щоб з собою взяти. Соломія заслуговує. Але коли прийшлось йти додому, то в руки мені вложила замість торбинки з пляцками – кості. – Буде в твоїх собак свято. – Додому я йшла, як не вмита. Кликала мене сестра і на поправини, але я вже не йшла!
Поділюся сьогодні з вами і своєю історією.
Живу я в селі, маю чоловіка Віталіка, двох дітей. Софія і Мар’ян вже дорослі. Вони вже мають свої сім’ї, дітей. Мар’ян їздив на навчання у Львів, він хотів вирватися з цього села і це йому вийшло.
Синок знайшов дівчину, Олену, а в неї ще й виявилася квартира у місті. Але ви не думаєте, що мій Мар’ян на Олену звернув увагу через те, що в неї квартира. Він дійсно її любить, в них там ідилія.
Доньці моїй менше пощастило, і так сталося, що вона з чоловіком Іваном залишилася в нас в хаті.
Хоч в них з цим чоловіком не все дуже добре склалося, але Софія вже привела на світ від нього двох дітей, тож діватися було нікуди.
Перший час вона мовчала, але потім Іван почав добряче показувати, хто в домі господар. Тож це стало нестерпним і моя донька вигнала батька своїх дітей з нашого дому. Тоді я її дуже допомагала, підтримувала.
В цей час сильно підтримала нас і моя двоюрідна сестра Соломія. Вона часто приїздила, хоч мала і багато своїх справ. Допомагала і з дітьми сидіти, і одягом, іноді й грошима.
Речі в Соломії були від її вже дорослих дітей. В сестри двоє синів Богдан і Мирон.
Різне в них житті бувало. В старшого Богдана стосунки не одразу склалися. Спочатку його використовувала дівчина, але згодом він знайшов іншу, Аню, з якою тепер щасливий, з якою навіть має дитину.
А Мирон попри вік, ще не має дівчини, хоча я не думаю, що в нього є якісь проблеми із спілкуванням з протилежною статтю, напевно він просто не хоче.
Соломія була проти, щоб Богдан мав дитину і жив без шлюбу. Тож нещодавно в них відбулося одразу два свята. Це і шлюб, і хрещення дитини. Донечку назвали Надійка. На це свято ми теж були запрошені.
І звісно я не могла відмовити.
Хоч грошей в мене було не багато, але я все одно вирішила зібратися на це свято до двоюрідною сестри, адже вона нам колись дуже допомагала. Я подарунок купила, гроші в конверт поклала.
Зранку перед святом встала о 4 годині – і мачку грибну, і голубці, і бурячки, ще й сік домашній приготувала, взяла. Свято хороше вийшло, хоч і дома, але я очікувала, що з того величезного столу сестра хоча б якість пляцки мені додому передасть. А Соломія взяла і просто дала мені в кульок кості для собаки. І ось це вся вдячність…
Наступного дня я навіть не пішла на поправини. Сказала, що погано себе почуваю.
Думаєте, нормально вчинила моя сестра? І як мені треба було провести себе в цій ситуації?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!