В очах чоловіка я невдячна невістка, бо насправді його мама робить велику справу, допомагає мені з вихованням нашої дитини, поки він заробляє гроші. Але я не можу пояснити йому, що ці поради настільки безглузді, що навіть моя лікарка зі стажем сказала, що вперше таке чує. – Я ж життя прожила! Я ж дивись якого козака виростила!
Я не знаю чому, але я ніяк не можу порозумітися зі своєю свекрухою. Ірина Валеріївна намагається показати з себе експерта у всіх галузях життя. Прямо всім нав’язує свою мудрість і вважає, що її думка єдина і завжди правильна.
Мені доводиться вислуховувати її вчення. Однак танцювати під її дудку я не збираюся.
Якщо до якихось порад, які стосуються побуту, я прислухаюся, то на тему виховання дітей у нас виникає багато суперечностей. Адже Ірина Валеріївна не просто радить, вона дає вказівки і вимагає негайного їх виконання.
Більшість її рекомендацій по-справжньому маячні. Так давно вже ніхто не робить, адже час не стоїть на місці. Але хіба свекруху переконаєш? Вона ж краще знає, життя прожила!
Діставати вона мене почала, коли я ще носила свою донечку під серцем. Вона принесла мені якийсь затертий зошит і почала вчити розуму. Розповідала, що до чого, коли до лікаря ходити, як спати тощо. Ну так, я живу в лісі і гадки не маю, як вести себе в цікавому стані!
Причому, її поради настільки були незвичайними, що моя лікарка казала, що за роки її робота, вона такої маячні не чула. А взагалі Ірина Валеріївна каже, що до людей “в білих халатах” краще не ходити, ну в дуже крайніх випадках. Треба до церкви ходити.
Всі дев’ять місяців минули для мене не легко, тож я слухала лікарів, а не свекруху. Оскільки я неодноразово лежала на стаціонарі, мені заборонили фізичну активність і наполягли на постільному режимі.
Але у свекрухи своя думка з цього приводу! Вона свого часу, будучи “на моєму місці”, буряки сапала та гуси пасла, а я хліб з молоком із супермаркету донести не можу!
А коли я набрала лишнього, то Ірина Валеріївна наголосила, що якби я менше лежала, а більше рухалася, то не була б такою “копичкою”.
– Ось тобі і не послухалась мене!
Після появи на світ нашої донечки стало ще гірше. Ірина Валеріївна спеціально взяла відпустку, щоб “навчити мене доглядати немовля”.
Вона щодня приходить і стоїть над душею, критикує і вимагає, щоб я господарським милом прала дитячі речі і взагалі не користувалася пральною машинкою. А потім ще прасувала по два рази, бо так всі роблять і це правильно.
Вона каже, що я не так годую дитину, не так її тримаю і неправильно укладаю спати. А ще, на її думку, треба ховати сина від сторонніх очей, адже можуть наврочити.
Ірина Валеріївна вимагає, щоб я їла одні “кашки”, бо все інше може дитинці нашкодити, хоча лікарі довели, що харчування матері не повинно бути обмеженим.
Вона забороняє включати музику та телевізор коли донечка спить…
Чоловік в цей час на роботі. Він не розуміє, що його мама виводить мене з себе. Іван вважає мене поганою невісткою, бо я насправді не розумію, що це велике щастя мати людину, яка тобі підкаже і завжди допоможе.
Що робити в такому випадку? В мене вже немає сил…
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua