В передчутті радісних подій, а саме, весілля улюбленого синочка, я поверталася з квітучої Голландії, де працюю вже багато років. Першим здивуванням було те, що ніхто не зустрів. Ну, думаю, зайняті підготовкою. Ввечері в квартиру зайшов Ярослав з майбутньою невісткою. Поводились всі доволі холодно. І лише наступного дня, зустрівшись з кумою біля магазину, я дізналася всю правду. Розвернулась і поїхала назад.
Поверталася я з квітучої Голландії в чудовому і святковому настрої – все-таки, одружується улюблений син, якого не бачила понад п’ять років. Серце радісно стискалося від передчуття майбутніх приємних подій – зустрічі з коханим чоловіком, сином, дочкою, знайомства з майбутньою невісткою Христиною.
Навіть забувала, що останній рік працювала, як ненормальна, вдень доглядала за примхливою старенькою-італійкою, ночами бігала прибирати в магазин. З дому постійно хтось телефонував зі скаргами, що не вистачає грошей, все дорого, а заробити немає можливості, тому спала по 3-5 годин на добу, щоб більше додому відправити.
Непорозуміння почалися відразу після приїзду – мене ніхто не спромігся зустріти. Добиралася на таксі, сумки з подарунками ледве донесла до автівки, дякуючи таксисту, допоміг. Вдома двері відкрив чоловік, сказав, що можливості приїхати не було, на автомобілі син ще з вечора поїхав до майбутньої дружини.
Дочка теж вдома була, але особливої радості від зустрічі я не помітила, звичайно – обіймали, цілували, але без сердечності. Зраділи тільки подарункам, на які я збирала майже пів року, відмовляючи собі навіть у найнеобхіднішому.
Увечері заявився Ярослав з нареченою, знайомство минуло досить прохолодно, за столом посиділи практично пів години – у всіх відразу знайшлися невідкладні справи. Неприємно вразили плани молодят – найдорожчий ресторан міста, замовлений зі столиці дорогущий тамада, купа гостей, медовий місяць на Кіпрі, причому гроші, я так зрозуміла, чекають від мене – батьки Христини живуть бідно десь в передмісті.
Коли всі розійшлися, я вирішила трохи зайнятися прибиранням – дочка, як я зрозуміла, не сильно себе обтяжувала домашніми роботами. У подив мене повалили жіночі речі, виявлені в нашій спальні – в шафі висіли короткі халатики, лежали дорогі наряди. Повернувшись на Батьківщину додому чоловік все пояснив просто – у дочки в кімнаті вже немає місця, тому вирішила в нашу шафу підселитися.
Неприємні сюрпризи мене очікували і наступного дня. У магазині зустрілася з кумою, яка і розповіла, що у чоловіка вже давно інша жінка, з’їхала тільки перед самим моїм приїздом. У них не тільки любов, а й спільна дочка вже є. Син з Христиною живуть разом вже більше пів року, він орендує квартиру, все оплачує.
Дочка теж більше живе з хлопцем, ніж удома. І вишенька на торті – всі вони ніде не працюють, а живуть моїм коштом – я переказувала гроші, а їх відразу на три “сім’ї” ділять. На питання про те, чому від мене діти приховали, що чоловік живе з іншою жінкою, кума відповіла, що вони доволі мудрі, щоб своїми руками зруйнувати постійне джерело фінансування. Неодноразово потішалися, як маму кругом пальця обводять і живуть на широку ногу.
Фінал історії – я сказала їм все, що думаю і поїхала через два дні назад в Голландію. Попередила про те, що нехай на мої гроші не розраховують.
Мені ж тепер на своє житло напрацювати потрібно.
Ось таким чином закінчилося моє життя в Україні.
Ворогу не побажаєш.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
