В суботу я пів дня прибирала, а потім сіла в своє улюблене крісло, і взяла в руки телефон. Переглянувши всі соціальні мережі я вирішила набрати доньку. Ми зі Світланкою кожного дня зідзвонюємось. Донька в мене чудова жінка, мама і господиня. Та того дня вона мене розчарувала. – Гості в них, бачте!
Світлана з чоловіком Романом та двома дітками живуть у межах міста. Все у них добре. Грошей на життя достатньо. Щасливі та здорові. Роман дуже сильний та активний, все в його руках горить. Все в домі робить своїми руками. І гроші заробляє. І із сім’єю на прогулянки ходить, гуляє.
Дочка моя – прекрасна дружина і мати, вміє смачно готувати, охайна, стежить за дітьми. За собою доглядає, із зачіскою, манікюром, на роботу ходить, дома не засиджується. Словом, все у них нормально.
І ось дзвонить мені Світлана і каже, що молодший брат чоловіка разом зі своєю сім’єю вирішив переїхати до нас у місто та зняли житло поряд з їх будинком. Так що будуть бачитися частіше і навіть ходити один до одного в гості. Це ж чудово!
Я зраділа за них, бо чудово, якщо поряд живе хтось із рідних. Та й просто поспілкуватись можна. Допомога близьких ніколи не завадить. Поради, дружба. З того часу минуло кілька місяців. І ось суботній вечір, я як завжди набрала Світлану, щоб уточнити, як вони там живуть. А вона каже, що зайнялася приготуванням їжі на завтра. Борщі, котлети, м’ясо, голубці.
Я запитую, до чого стільки всього? Невже на гостей чекаєте? А вона відповідає, що мають кожні вихідні гості. І почала свою розповідь.
Як з’ясувалося, брат Романа приходить до них у неділю з ранку і починає снідати. А потім лягає на дивані і дивиться телевізор. До обіду не встає. Потім йде на кухню, щоб щільно пообідати. Далі знову відпочинок. Подрімає трошки, перегляне всі телепередачі, потім вечеря у них знову й додому вирушає.
Виходить, що він так відпочиває від своєї дружини та взагалі всієї родини. Адже у них маленькі діти, які не дають відпочивати у спокійній обстановці. Світлана поскаржилася, що вже втомилася від цього всього. Та й чоловік теж не радий. Але соромиться сказати про це братові.
Вони вирішили почекати, поки його син виросте, щоб брат не мав більше приводу відпочивати від нього. А поки що доведеться годувати його, напувати і ублажати. Він завжди приходить із порожніми руками.
Я тоді нічого не порадила дочці. Але подумала, що навряд чи йому набридне приходити туди, де ситно годують і напувають, надають всі умови для відпочинку. Усім би сподобалося. Потрібно переграти ситуацію і зробити його перебування в їхньому будинку нестерпним. Тоді він перестане приходити.
Погоджуєтесь зі мною?
Фото ілюстративне