В той день я вперше вийшла на роботу після відпустки. По обличчях працівників я розуміла, хто мені радий, а хто єхидно посміхається у відповідь. Підійшовши до свого офісу я зупинилася ненадовго, і в прочинених дверях почула розмову, і якщо чесно, вона мене не здивувала. Просто для себе зрозуміла” “Я все роблю правильно”. А потім була ця вечірка, де всі співробітники прийшли зі своїми сім’ями.
Марійка з ранніх років мала жвавий характер. Її друзі та подруги весь час дивувалися з того, що така заучка, як Марія, якщо того вимагала ситуація, давала відсіч словами. А якщо треба, то й силоміць. Нікому не було дозволено порушувати межі дозволеного. Коли вона була свідком того, як хтось сильний намагався образити слабкого, то Марія жодної секунди не роздумувала – заступалася за скривдженого, ставала для нього захистом.
Вона була цілеспрямованою, мала лідерські якості, вміла подолати будь-які труднощі. Марійка була абсолютно байдужа до того, що про неї говорять. Багато хто намагався за будь-якої нагоди образити її, сказати їй гидоті і обговорювали її. Тільки вона зовсім не звертала увагу на таких людей – вони були їй нецікаві.
Звісно ж, були й ті, хто підтримував Марію. Вони були близькі до неї — таких було дуже багато. Вона часто любила повторювати: “Робіть те, що вважаєте за потрібне, а далі – будь, що буде.” То був її головний життєвий пріоритет.
Марія вперто домагалася своєї мети, по сходинці піднімалася кар’єрними сходами. Якось, коли вона проходила повз кабінет своїх підлеглих, то почула за своєю спиною наступні фрази: “Ну ось, скінчилося наше райське життя — чоловік у спідниці з відпустки повернувся”.
Цілком імовірно, хтось би на такі слова образився. Тільки не Марійка. “Виходить, що я поступаю абсолютно правильно.” – Так подумала вона і пройшла до свого кабінету.
Марію прозвали “Чоловіком у спідниці” не безпідставно. Вона була вимогливою, сильною, суворою начальницею. Марія вміла щедро роздавати похвали, але якщо треба було, то й критикувала. Під час роботи ніхто зі співробітників не міг розслабитись.
Були й такі працівники, які вважали її справедливою. Адже для когось вона була наставницею. Якщо хтось працював на совість, прагнув розвиватися професійно, чітко виконував свої завдання та добивався результатів, то йому було забезпечено кар’єрне зростання.
До Марії часто доходили чутки про те, що багатьом було шкода її домашніх: “От кому не позаздриш, це її чоловікові. Ну а діти… адже напевно ростуть без материнської любові і ласки. У житті цього не бачили. Подібні фразочки доходили до суворої начальниці від підлеглих, які малювали у своїй уяві фантазії про її особисте життя. Адже для них Марійка була “чоловіком”, в руках якого батіг і фартух. Тільки Марія не звикла звертати увагу на подібні домисли. Тому завжди зберігала спокій.
Якось керівники фірми вирішили організувати пікнік для співробітників. Було запрошено і їх сімей. Марія теж вирішила взяти із собою сім’ю. Вона приїхала з чоловіком та синами. Одному з них тоді було 9, а другому 3 роки. Вся увага була прикута до її персони.
В результаті вони замість “чоловіка” побачили ніжну та ласкаву матір та дружину. Їхня родина на вигляд була ідеальною. Вони доглядали один одного, ставилися одне до одного з ввічливістю, турботою. В іграх брали участь разом, ділилися смаколиками з фуршету. Дуже часто торкалися один одного. Марія жодного разу не крикнула ні на кого, не смикала їх. Якщо діти пустували, то вона нахилялася і пояснювала, як робити не слід. Показувала гарний приклад. Діти були дружними та товариськими.
А найдивовижніше — це те, як вона казала синам: “Запитайте у тата”, тим самим вона давала їм зрозуміти, що останнє слово за ним, а не за нею.
У житті кожна людина грає кілька ролей. Коли вона може балансувати між ними, то її життя яскраве та насичене. Адже якщо гармонійно поєднувати кілька ролей, то обов’язково буде досягнуто успіху. Наприклад, жодної шкоди не буде ні сім’ї, ні роботі.
А як ви вважаєте?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
