В цей час, коли мама з татом лаялися, я сиділа в коридорі, і молилася до Бога, щоб зробив чудо, і вони жили разом довго і щасливо. Та цього не сталося. Тато переїхав жити в місто, де жили мої бабуся з дідусем, а в нашій квартирі оселився дядько Остап. – Доню, тепер твоїм батьком буде не ось ця тряпка, а справжній чоловік, якого треба поважати. – Після випадково пролитого борща на сукню, я зрозуміла, що таке “справжній чоловік”
***
“Я пам’ятаю тата добрим. Коли я хуліганила або помилялася, він присідав переді мною навпочіпки і питав: “Косяк?” Я злякано кивала – сильно боялася мами. “Давай думати, як будемо виправляти”, – і ми придумували. Шукали таку ж вазу, вчили ділення стовпчиком або відпирали спідницю.
Я пам’ятаю тата турботливим. Мама злилася, коли я хворіла, адже їй доводилося брати лікарняний. А тато шкодував мене і поїв чаєм з мeдом. Я пам’ятаю тата творчим, повним ідей. Ми малювали крейдою, ліпили, будували флотилію паперових корабликів, вчилися кататися на велосипеді, роликах, ковзанах.
Я пам’ятаю тата м’яким. “Ти занадто м’який! Ти не мужик – розмазня! Ну що, що ти мені зробиш? Лупнеш? Та нііі… ти на таке не здатний. Ти… Ти… Ганчірка!” Батьки лаялися на кухні, а я сиділа в коридорі на підлозі, трясучись від страху. Вони не знали, що я тут. Після розлучення (я навіть не можу описати, який це важкий час) в нашому будинку з’явився дядько Остап.
Зараз я розумію, що він гарний. Високий і широкоплечий. Вже він був “твердий”. Напевно, таким повинен бути чоловік в уяві мами. До сьогодні пам’ятаю самий принизливий момент в моєму житті – його рука на моїй п’ятій точці, за те, що я пролила трохи борща на нову сукенку.
Тато бачився зі мною після розлучення. Але коли я втекла до нього після виховання” Остапа, мама заборонила з ним бачитися. “Мою дочку буде виховувати справжній чоловік!” – заявила вона. А я знаю, що мій тато – справжній чоловік. Сильний і добрий. Я б з розумі зійшла, якби не електронна пошта. Він пише мені величезні листи і просить не лаятися з мамою. А я не можу.
Ми лаємося кожен день, і я збираю на квиток до міста, де живе тато. У наступному році я отримаю паспорт і поїду звідси. Адже мама проміняла не тільки тата на Остапа, але і мене”.
Опубліковано з дозволу головної героїні.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
