Ох і сусіди нам дістались, коли ми переїхали у будинок, який придбали.

Зі своїм Артемом ми у шлюбі вже більше дев’яти років. Спочатку ми жили у моїх батьків, та завжди мріяли про великий будинок на окраїні міста, де в великій любові і затишку проживатиме наша сім’я.

Так і сталось, з Артемом і синочками ми цього літа переїхали у власну оселю.

Так. ми багато працювали і відкладали на нашу мрію, та без допомоги рідних не обійшлось.

Вже з перших днів нашого переїзду, ми зрозуміли, що життя поряд з нашими сусідами буде, ой веселим.

Петро, наш сусід, чоловік такий імпульсивний, мій тато любить часто говорити на таких людей – дьорганий.

Він і жінку свою тримає у повному контролі, дочка їхня живе окремо, та рідко до них приїжджає, адже з зятем трохи є конфліктні ситуації, бо моєму сусіду Петру перечити не можна.

Він завжди правий і все має бути так, як він сказав, а то можна нарватись на нецензурну лайку. Вже коли ми переїхали, син Петра якраз щойно тиждень, як одружився.

Парубок на перший погляд скромний і тихий. Та правду кажуть, в тихому омуті черті водяться. Я вже за цих пару місяців життя поряд з ними в цьому переконалася.

Як там тільки та невістка виживає, завжди дивувалась я, бо вона в них панянка і ще та. Бізнес вумен, веде блог на своїй сторінці про здорове харчування і має своє власне авто.

Відразу зауважу, ми живемо нашою сім’єю тихо і скромно, за високим парканом і нашими воротами, наша територія на якій ми релаксуємо кожні вихідні.

Граємось із хлопцями у футбол. Дресируємо нашого собачку – пушка. А ще готуємо смачне барбекю на терасі самі, бо нам так добре.

Сьогодні на літургію в церкву ходила тільки я, бо синочки трішки прихворіли і чоловік залишився з ними вдома. На дворі справжня зимова казка, намело кучугури снігу.

Вчора їздила техніка відгортала дороги, а сьогодні мороз і ожеледиця. В церкві людей було не багато, мабуть через негоду. Та мій сусід Петро приїхав із невісткою, це я вже побачила, як підходила вже до воріт церкви.

Після служби всі повільним ходом рухались до домівок. Я також боялась послизнутись і впасти, тому особливо не спішила, тай думала, що можливо сусіди мене покличуть, щоб підвезти.

Аж тут такі верески, мій сусід Петро вигукував, щоб невістка вийшла з машини, бо вона не вміє розвернути її, через кучугури на дорозі.

Та та видно також з характером, клацнула дверима і з форсом поїхала залишивши Петра йти пішки.

Тут я і зрозуміла, що поряд з такими людьми можуть вжитися лише їм подібні. Бо з моїм характером я б в такій сім’ї не вижила.

А у вас які сусіди? Чи живете ви з ними дружньо? Чи ігноруєте, так як ми?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“