Осінній день був неймовірно теплий. Так і хотілося гуляти в парку, робити з золотавим листям фотографії та просто насолоджуватись життям.
Олені було вже за тридцять. Батьки Часто говорили доньці, щоб та про чоловіка та дітей думала, але Оленка все перебирала, і віджартовувалася.
– Ще мабуть, не народився мій принц на білому коні, що не аби як злило батьків.
Такого теплого дня і зустріла Оленка Василя. Він сидів в парку і нервово з кимось розмовляв по телефону, як потім виявилось з шефом.
Олена сиділа на лавочці навпроти, і чоловік, закінчивши розмову, попитав її чи не має вона часом сірників.
– Я веду здоровий спосіб життя і вам раджу.
Так і розговорилися. Василь взяв у скромної та красивої дівчини телефон, і пообіцяв передзвонити, що і зробив.
Василь при зустрічах був скритий, про себе багато не розповідав, але компенсував все ніжними словами та подарунками. Оленка вперше по справжньому закохалася.
Вперше вона розчарувалася у коханому, коли заміж виходила її молодша сестра. Василь спершу погодився приїхати на таке свято, заодно і з батьками б познайомився, але в останній момент, все змінилося.
– Вибач, шеф попросив мене поїхати до Харкова замість Толіка, він захворів.
До слова, Василь працював далекобійником, і просив, щоб дівчина не нав’язувалась дзвінками, адже він за кермом.
– Я коли буду мати змогу, сам перетелефоную.
Їхні зустрічі тривали більше одного року, поки Олена не похвалилася коханому, що носить під серцем дитя.
– Як? Ми ж цього не планували? Що ж тепер буде?
– Як що? Ти, як порядний чоловік, повинен на мені одружитися.
Вона побачила, як обличчя коханого від її слів зблідло.
– Мене шеф відправляє у відрядження. Їхати треба за кордон, тому, люба, почекай трохи, а я якраз і грошенят добрих зароблю, тоді й весілля відгуляємо.
Як поїхав Василь, так його Олена й бачила.
Батьки, як дізнались, що їх дочка в подолі принесла, розлютилися і сказали, щоб та не позорила їх і йшла жити до своєї хресної, яка була самотня.
– Нічого, мила моя, впораємось. Діти це ж така радість.
На другий день Великодніх свят Оленка народила красуню дівчинку, яку назвала Галинкою – Галина Василівна – звучить же!
Того ж дня в її палаті ще одна жіночка стала мамою. Обоє щасливі воркували біля своїх чад. На виписці сусідку Оксану зустрічав чоловік, а Оленку – хресна мама.
– Як він дізнався де ми? – прошепотіла Олена, але коли її Василь щасливий, з оберемком квітів попрямував до її сусідки по палаті, все зрозуміла.
В один день на світ у Василя з’явилось дві донечки…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття, поділіться з друзями на facebook
