14 січня православні українці відзначать, окрім Старого Нового року, свято Василів день.
Це дата вшанування Василя Великого – архієпископа Кесарії Кападокійської, вселенського вчителя церкви (IV століття нашої ери).
Все про історію свята і традиції ви зможете дізнатися в цій статті. Джерело
Василів день 14 січня: історія життя святого
Церковні джерела характеризують Василя Великого як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя.
Саме йому належить вислів: “Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі”.
Також він вважається одним із трьох каппадокійських отців церкви, поряд з Григорієм Ніським і Григорієм Богословом.
Йому приписують винахід іконостасу та складання літургії Василія Великого.
Автор п’ятої молитви ранкового правила (обов’язкового для виконання православними християнами), численних проповідей і листів (збереглося не менше трьохсот). Ще він був переконаним поборником кіновії.
Читайте також: Гороскоп на 14 січня: кого зірки перевірять на міцність
Традиції та обряди свята
Наші предки дали святому немилозвучне прізвисько — Василь Свинятник. Однак під цим ім’ям не малося на увазі нічого поганого.
Вся справа в тому, що в народі Василь вважався покровителем свиней, а на Новий рік раніше завжди готували страви зі свинини — смаженого порося, варені окости і так далі.
У народі говорили, що «Василь навпіл Святки ділить». Це означає, що з 7 по 14 січня святкувалися «святі вечори», а з 14 по 19 — «страшні».
У цей день дівчата зазвичай ворожили про бажане заміжжя.
Також Василія Великого вважали покровителем землеробства, і саме тому в цей день основним обрядом було засівання осель зерном.
Перший посівальник на Новий рік, як правило, приносить у дім щастя. Вважається, що дівчата щастя не приносять, так що і засівати їм не годиться.
Особливість богослужіння в цей день полягає в тому, що відбувається літургія, написана самим святителем.
Вона – перша з десяти божественних літургій, служіння яких встановлено у певні дні року.
В деяких будинках у цей день прийнято встановлювати обрядовий сніп із колосків торішнього врожаю – дідух.
Його розміщують на самому видному розі будинку. Дідух символізує дух нового врожаю. В кінці святочних свят сніп спалюють.
