Вчора готувала вечерю, і чую, Валера по вайберу щось щебече своїй мамі. Я до цих розмов вже звикла, хоча злить, не то слово. – Люба, ходи привітайся до мами. Вона хоче тебе побачити. – Я хотіла заперечити, та Валерій залишив телефон на дивані, і повів мене до вітальні. – Це не культурно з твого боку! Якби я так з твоїми батьками вчинив, тобі б сподобалося? – Я не розумію його обурення. Це його мама, і до мене вона ніякого відношення немає.
***
Мій чоловік в дуже тісних стосунках зі своїми батьками. Валерій телефонує їм кожні два дні, щотижня розмовляє по вайберу по годині, все їм розповідає і про себе, і про мене, і про нашу “сім’ю”. Я навіть не можу назвати нас сім’єю адже, це не він і я. Це – він, його мама, тато, а потім вже я.
Свекри живуть не так далеко від нас, нічого не роблять, і мінімум раз на місяць до нас приїжджають. Мати жінка владна і хитра. Всі в будинку танцюють під її дудку, але ніхто не помічає, або не хоче цього помічати.
За 10 років відносин з чоловіком, у нас з нею особисто виникали конфлікти і Валера завжди був на її боці. Так десь я перегинала палицю, але тільки лише від того, що цієї дамочки було занадто багато в нашому житті.
А я на самому початку відносин не поставила себе, прогиналася під її забаганки, так як була наївна, без досвіду, не знала як вибудовувати відносини з такими жінками.
Ми весь час лаємося з Валерою через них. Чоловік мене змушує з ними розмовляти по вайберу і телефону, тому що сама я не хочу цього робити. А йому ніяково перед ними, каже, що я створюю важку атмосферу в домі.
Я зі свекрами намагалася розмовляти, намагалася пояснювати, що можу сама проявляти ініціативу і спілкуватися з ними, але коли я захочу і не треба мені це нав’язувати. Але Валерій не вірить, каже: “Видно що, ти ніколи не хочеш. І взагалі я ж в хороших відносинах з твоїми, а ти так не гарно поводишся з моєю сім’ю. Мені хочеться щоб всі жили в злагоді, я не зможу бути з людиною, яка погано ставиться до моїх батьків. Уяви, я постійно лаюся з твоєю сім’єю. Ти б хотіла зі мною жити?”
Але я не лаюся з його сім’єю… А мої живуть дуже далеко і він з ними особисто майже не бачиться, не спілкується, тільки скайп і тільки.
Якщо чесно мене це вже так дістало, що я починаю думати про розлучення. А коли бачу їх усіх разом, мене просто починає нудити і я реально хочу втекти, тільки щоб не бачити пики його батьків і не чути голосу. Я навіть дітей не хочу заводити через них.
Просто як уявлю, що вони будуть вічно поруч крутиться, а якщо я почну обмежувати спілкування, то це будуть скандали. Як вони вже робили з онукою його молодшого брата.
Ірина Василівна всюди лізе, все їй цікаво, все потрібно розповісти і показати, проявляти максимальний інтерес до її персони. А Валерій цього взагалі в упор не бачить. Просто не можу достукатися. Він не розуміє, що його батьки – це його батьки, а не мої, і я не зобов’язана їх любити. Мінімум поваги (навіть не до них, а до себе) так, це можна дотримуватися, але любити я не повинна.
Може це я щось не так роблю? Поділіться, будь ласка, думками, своїми ситуаціями.
Хочу зауважити ще, що всі дівчата його і його брата мали погані відносини з матір’ю. Але Валера знову ж вважає, що проблема була в дівчатах, а не в ній.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
