Вчора ми в гаражі порядок наводили. Все разом, Роман свої гвоздики сортує, а я підмітаю і гарно розкладаю. Аж тут мого чоловіка не стало, і як ви думаєте, де він полетів?
А він в місцевий заклад на пінне чкурнув, а мені так впевнено каже: “А що тут такого? Що, вже й цього не можна?” І в нас знову розпочалась “буря”, в якій чоловік постійно звинувачує мене, адже я створюю проблему на рівному місці і хочу зробити з нього того, ким він насправді не є
Чи можу я вважати що це перші дзвіночки, на які слід мені звертати увагу, чи це я себе накручую, про що мені постійно говорить чоловік.
З Романом ми вже дев’ять років, як одружені. Живемо ми в маленькому містечку Городок. Оскільки містечко в нас маленьке, всі навколо один одного знають.
Виховуємо ми з Романом двох донечок, які у нас вже школярки. Спочатку ми жили, наче все добре було. Чоловік працював на будові, а я продавцем у магазині взуття.
Жили ми скромно, але в достатку. Чоловік часто нас з дівчатами возив на море.
Кілька разів були в Карпатах, і в будинку нашому завжди панувала злагода і любов.
Та відколи мій Роман змінив роботу, пішов працювати слюсарем на завод до кума, а все через те, що там і зарплата така сама, а роботи менше, все змінилося.
Я спочатку не була проти, та вже через місяць часу, помітила, що мій Роман приходить “під шафе” з роботи. На мої зауваження він “бурчить” що я все вигадую і сама створюю проблему де її немає.
Я зателефонувала батькам чоловіка і попросила їх на сина вплинути. І ви знаєте, на скільки мого Романа вистарчило після їх дзвінка? На два дня, а потім наче і не придерешся, але запашок то є.
А вчора ми в гаражі порядок наводили, все разом, Роман свої гвоздики сортує, а я підмітаю і гарно розкладаю. Аж тут мого чоловіка не стало, і як ви думаєте, де він полетів?
А він в місцевий заклад на пінне чкурнув, а мені так впевнено каже: “А що тут такого? Що, вже й цього не можна?”
І в нас знову розпочалась “буря”, в якій чоловік постійно звинувачує мене, адже я створюю проблему на рівному місці і хочу зробити з нього того, ким він насправді не є.
А як на вашу думку, така поведінка чоловіка нормальна? Ну кожен день, хоч і в невеликій кількості, але він вживає.
Чи я справді, як каже Роман – перебільшую?
Хтось мав схожу ситуацію? Дайте пораду, бо вже не знаю, як і що йому маю говорити…
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
