В своїх шістдесят з гаком, я відчуваю себе непотрібною. А все через те, що живу я сама.
Колись у нас була гарна велика сім’я. В якій виховувалось троє дітей. Ми з чоловіком обидвоє з сімей, де було лише по одній дитині.
Тобто, як і чоловік так і я, були єдиною дитиною у батьків. Майже все своє дитинство і юність я мріяла про брата чи сестру, про що і говорив мені чоловік.
Тому коли ми одружились то обидвоє мріяли про велику сім’ю, де що найменше буде двоє діток. Так в нас народились двоє синів і донечка Галинка.
Та коли наші діти повиростали, то всі повилітали з батьківського гнізда.
Старший син живе за кордоном із сім’єю. Середущий в іншій області. Лише дочка моя живе неподалік, що мені дуже приємно, адже моє материнське серце завжди радіє зустрічі зі своїми дітьми.
Оскільки зі синами я бачусь лише по скайпу. То з дочкою раз в тиждень то точно. Моя Галина дуже вдало вийшла заміж, її чоловік підприємець, і досить непогано заробляє.
Щоправда, трохи присутня в його характері скупуватість. Він часто обмежує мою дочку у фінансах, оскільки моя Галина не працює, тому у всьому погоджується з чоловіком і майже ніколи йому не перечить.
А мені сильно це не подобається і я завжди наполягаю на тому, щоб дочка пішла працювати і стала незалежною. Та моя Галя стверджує, що її життя її цілком влаштовує і вона не бачить жодних проблем в цьому.
Живу я сама в трикімнатній квартирі, чоловіка мого вже чотири роки, як немає з нами. Важка недуга забрала його з життя.
Коли дочка виходила заміж, то не було поряд моєї підтримки, мого чоловіка, про те сини сильно мене підтримали, як і матеріально так і з організацією.
Тому все пройшло гарно і достойно. Мені іноді здається, що якби мої синочки жили б ближче до мене, то я б від них отримувала більше тепла і любові, ніж від Галини, адже ця має важкий характер і постійно намагається мене “виховувати”. Як мені правильно харчуватись і як мені жити.
А ще вчора в зятя були іменини, я купила подарунок, коробку, де було все для гоління. На щось дороге у мене немає коштів, а з пустими руками не хотілось йти.
Та вже наступного дня, мені зателефонувала дочка з претензіями, що то я подарувала її чоловіку, адже він таким не користується і я просто викинула гроші на вітер.
– Краще б один шампунь людський купила, ніж ось ту дешеву хімію.
Мене наче хтось кип’ятком облив, так було неприємно це все чути.
Чому діти до мене відносяться?
Невже Галинка забула, що я заради неї на все була готова, адже в свій час дарувала їй свою любов і увагу.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“