fbpx

Вчора вночі була злива, а на ранок ще накрапало. Та моїй свекрусі все одно, вона запланувала копати картоплю. І байдуже їй було, що поле ледь не на болото перетворилося. Не могла ж вона допустити, що викопає картоплю пізніше за сусідів. А як тільки я почала противитися цьому рішенню, то такий галас підняла. І чого я тільки там не наслухалася. В результаті прийшлося нам все-таки в тому болоті картоплю шукати

Не свекруха в мене в якась халепа…

Знала б, двічі подумала, чи йти мені в невістки.

Я з такої сім’ї, де головним був батько Максим. Хоч мати, Олена, дуже вміло робила вигляд ніби тато і насправді є головним. А на ділі було так, що мама вміла йти компроміс, а іноді все закрутити так, що батько і не помічав, як робив те, що хоче мати.

В сім’ї я була однією дитиною. І чесно, навіть рада тому, адже вся увага йшла тільки мені.

В школі хлопці мене не сильно цікавили.

Серйозно задуматися про стосунки я почала десь наприкінці першого семестру навчання в університеті. І згодом, десь під кінець першого курсу, в мене появився дуже хороший друг, Микола. З яким все поступово переросло в кохання.

Ми були чудовою парою. Я навіть помічали, що деякі мої подруги мені заздрять.

Микола був ідеальним. Єдине, що мене турбувало в ньому це те, що він був безкомпромісним.

Спочатку я думала це його така мужність і сила характеру, але потім зрозуміла, що це звичайна впертість.

Хоч і не приємно мені було, але я вирішила, що до всього можна пристосуватися.

Так час минав і ось я вже дружина Миколи.

Ми переїхали в село до його мами, адже так було краще на думку мого чоловіка. Я не стала з ним сперечатися і вирішила піти в невістки.

Ще до переїзду Марія Степанівна здалася мені сварливою жінкою, але тоді я подумала, що просто потрібно більше часу, аби дізнатися людину.

Коли ж свекруха показала своє справжнє лице, я зрозуміла від кого Микола успадкував свою впертість. Вони з тих людей, що зроблять наперекір, зроблять по-своєму, навіть якщо це буде шкодити їм самим.

І от випадок який стався недавно. Вчора вночі була злива, а на ранок ще накрапало. Та моїй свекрусі все одно, вона запланувала копати картоплю.

І байдуже їй було, що поле ледь не на болото перетворилося. Не могла ж вона допустити, що викопає картоплю пізніше за сусідів. А як тільки я почала противитися цьому рішенню, то такий галас підняла.

Читайте також: Сьогодні я прийшла в магазин і чуть не зомліла від запаху. Виявляється Людмила забула печінку курячу розфасувати. Про що тільки вона думала? А як мені перед людьми соромно було. Та таке відношення її до роботи, нам геть всіх клієнтів порозганяє. Мені прийшлось зачинити магазин на технічну перерву і все викинути, тоді промила все хлоркою і провітрила приміщення. На що Люда мені: “З кожним таке може трапитись!”

Та вона мене ніби з самою грязюкою змішала… І чого я тільки там не наслухалася.

В результаті прийшлося нам все-таки в тому болоті картоплю шукати.

Чесно, не знаю, як можна бути таким впертим.

Що це мені робити із свекрухою?

Може є шанс хоч чоловіка перевиховати?

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!

You cannot copy content of this page