Не свекруха в мене в якась халепа…
Знала б, двічі подумала, чи йти мені в невістки.
Я з такої сім’ї, де головним був батько Максим. Хоч мати, Олена, дуже вміло робила вигляд ніби тато і насправді є головним. А на ділі було так, що мама вміла йти компроміс, а іноді все закрутити так, що батько і не помічав, як робив те, що хоче мати.
В сім’ї я була однією дитиною. І чесно, навіть рада тому, адже вся увага йшла тільки мені.
В школі хлопці мене не сильно цікавили.
Серйозно задуматися про стосунки я почала десь наприкінці першого семестру навчання в університеті. І згодом, десь під кінець першого курсу, в мене появився дуже хороший друг, Микола. З яким все поступово переросло в кохання.
Ми були чудовою парою. Я навіть помічали, що деякі мої подруги мені заздрять.
Микола був ідеальним. Єдине, що мене турбувало в ньому це те, що він був безкомпромісним.
Спочатку я думала це його така мужність і сила характеру, але потім зрозуміла, що це звичайна впертість.
Хоч і не приємно мені було, але я вирішила, що до всього можна пристосуватися.
Так час минав і ось я вже дружина Миколи.
Ми переїхали в село до його мами, адже так було краще на думку мого чоловіка. Я не стала з ним сперечатися і вирішила піти в невістки.
Ще до переїзду Марія Степанівна здалася мені сварливою жінкою, але тоді я подумала, що просто потрібно більше часу, аби дізнатися людину.
Коли ж свекруха показала своє справжнє лице, я зрозуміла від кого Микола успадкував свою впертість. Вони з тих людей, що зроблять наперекір, зроблять по-своєму, навіть якщо це буде шкодити їм самим.
І от випадок який стався недавно. Вчора вночі була злива, а на ранок ще накрапало. Та моїй свекрусі все одно, вона запланувала копати картоплю.
І байдуже їй було, що поле ледь не на болото перетворилося. Не могла ж вона допустити, що викопає картоплю пізніше за сусідів. А як тільки я почала противитися цьому рішенню, то такий галас підняла.
Та вона мене ніби з самою грязюкою змішала… І чого я тільки там не наслухалася.
В результаті прийшлося нам все-таки в тому болоті картоплю шукати.
Чесно, не знаю, як можна бути таким впертим.
Що це мені робити із свекрухою?
Може є шанс хоч чоловіка перевиховати?
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла