X

Весь вечір Максим розсипався в компліментах, а під кінець зізнався мені в коханні. Я завжди думала, що вмію виходити з таких ситуацій, але в цей раз на карту поставлено надто багато. Найсумніше, що він мені теж подобається, але стати його дружиною у мене немає ніяких шансів

Мар’яна, 44 роки, розлучена, дочка вже доросла. Як на свій вік я виглядаю дуже навіть непогано, серед шанувальників чимало чоловіків набагато молодших.

Мені, звичайно, приємна їх увага, але далі легкого флірту зазвичай справа не заходить. Як не крути, ніхто не відміняв відсутність спільних інтересів і різний підхід до життя, хоча, якщо чесно зізнатися, і серед однолітків рідко зустрінеш однодумця і споріднену душу.

Пів року тому я влаштувалася на роботу в невелику приватну фірму з продажу тканин. У постійному колективі нас всього чотири людини: я, бухгалтер (жінка 58 років), експедитор і начальник – молодий імпозантний чоловік тридцяти чотирьох років.

Спочатку він поводився абсолютно нейтрально, навіть іноді зарозуміло. Мене це цілком влаштовувало – з власного досвіду знаю, що від начальства потрібно триматися подалі. Але з часом Максим Іванович став проявляти до мене знаки уваги – то запропонує підвезти після роботи, то скаже, як добре я виглядаю, а на 8 Березня подарував мені такий букет, що мені стало незручно перед своєю колегою.

Я з усіх сил намагалася дотримуватися субординації, називала його по імені-по батькові і коректно намагалася уникати його залицянь. Але коли начальник запропонував мені сходити в театр на спектакль, на який я вже кілька років безуспішно намагалася потрапити, я не змогла встояти. Я відразу запитала, чи зобов’язує це мене до чогось? Він відповів, що квитки йому дісталися випадково, а з його оточення ніхто не оцінить цей спектакль. Весь вечір Максим розсипався в компліментах, а під кінець зізнався мені в коханні.

Я завжди думала, що вмію виходити з таких ситуацій, але в цей раз на карту поставлено надто багато. Найсумніше, що він мені теж подобається, але стати його дружиною у мене немає ніяких шансів.

По-перше, я не столична жіночка, а ми всі знаємо, як жителі столиці відносяться до приїжджих. По-друге, різниця в віці досить суттєва – я не зможу народити йому дитину, а він дуже любить дітей і мріє про сина. Ну а якщо я не відповім на його залицяння, він просто мене звільнить – якому чоловікові захочеться кожен день бачити перед собою жінку, яка його відкинула.

Можливо хтось порадить, як без втрат вийти з цієї ситуації? Я вже думала, може підлаштувати йому зустріч зі своєю подругою – раптом він закохається і переключиться на неї? Як вважаєте, такий план спрацює?

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – onet

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

G Natalya:
Related Post