fbpx
життєві історії
Весілля у Руслана і Олени було шикарним. Наречений з доволі багатої сім’ї, тому батьки для сина постаралися організувати все на вищому рівні. Наречена такими статками похвалитися не могла, але щоб не впасти лицем в грязюку, батьки взяли в банку кредит. Столи ломилися від наїдків, здавалося, цей день вони запам’ятають на все життя, та все змінилося дома. Все ледь не закінчилось розлученням

Весілля у Руслана і Олени було шикарним. Наречений з доволі багатої сім’ї, тому батьки для сина постаралися організувати все на вищому рівні. Наречена такими статками похвалитися не могла, але щоб не впасти лицем в грязюку, батьки взяли в банку кредит. Столи ломилися від наїдків, здавалося, цей день вони запам’ятають на все життя, та все змінилося дома. Все ледь не закінчилось розлученням.

***

Руслан з Оленою вчилися в одній академії і в одній групі. Зустрічатися стали на другому курсі і закінчення інституту не стали чекати. В кінці другого курсу відгуляли весілля.

Руслан був із забезпеченої сім’ї. Тато – підприємець, квартира п’ятикімнатна в центрі міста. У квартирі шкіряні дивани, меблі зі справжнього дуба, паркет, дизайнерські штори на вікнах і т.д.

Олена з сім’ї вихователя дитячого садка і простого будівельника. Двокімнатна квартира з меблями, свіжий ремонт без всякого пафосу і все.

Весілля було в ресторані, оплачували батьки торжество навпіл. Тато нареченої взяв у банку кредит з цієї нагоди.

Гостей було багато, більше сотні. Родичі, друзі, добрі знайомі вітали молодих щиро, бажали всього багато, дарували конверти.

Веселилися від душі. Столи ломилися від різноманітності страв.

Після весілля молоді, радісні і щасливі, стали розпаковувати конверти. Суми були різні. Деякі конверти були підписані, але більша частина анонімні.

Три конверти виявилися порожніми, в одному була тисячна купюра, а ще в одному 50 гривень.

У Руслана і Олени щелепи відвисли, коли вони побачили ці конверти.

-І у кого вистачило нахабства подарувати такі конверти? – міркувала вголос Олена.

-Але точно не у моїх родичів! – Впевнено сказав Руслан і додав: – У нас всі родичі заможні!

-Ти вважаєш, що мої рідні на таке здатні? – Образилась Оленка. -Хочеш сказати, що вони бідняки?

-Не хочу сказати, але за своїх я ручаюсь. А ви запросили колгоспників і сподівалися, що вони хороші суми подарують! – впевнено сказав Руслан.

-Ось як раз колгоспники порожніх конвертів не покладуть, а твої підприємці за копійку на все готові! – майже крикнула Оленка і жбурнула в новоспеченого чоловіка порожні конверти.

Вони ще довго намагалися зрозуміти, хто їм таку “свиню підклав”, звинувачували то одних родичів, то інших, то друзів підозрювали.

Душили і сльози, і досада, і сором. Вони лаялися – мирилися. До ранку трохи заспокоїлися, але, як то кажуть, осад залишився.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page