Весілля як такого не було. Мама накрила в сільській хаті стіл. Запросили сусідів і найближчих родичів. В хаті весело вигукували “гірко” молодятам, як відчинилися двері, і в них увійшла з клітчастими торбами Вікторія. – А ти якими вітрами? Тут на тебе вже не чекають! – Перша ж дружина Сергія думала, нагуляється, і всі кланятись будуть, коли вона повернеться. Кому ж потрібен такий чоловік…
Сергій та Віка вирішили одружитися в досить молодому віці. А все через неймовірне кохання Сергія до Вікторії. Йому було 22 роки, а їй лише нещодавно виповнилося 18. Що вже поробиш, любов. Причарувала Віка його своєю легкістю і неймовірним життєлюбством. Незважаючи на те, що в житті часто виникали негаразди, Вікторія на все дивилася позитивно, завжди вірила, що все буде добре. А тому і Сергій думав, що з такою дружиною ніколи не пропаде і якщо навіть що трапитися, то Віка ніколи його не кине.
Часто так буває, що віриш в людину, сподіваєшся на те, що вона саме та сама, а потім щось відбувається в житті і вона перша, хто тебе зраджує. Так сталося і з Сергієм.
На той момент вони вже були з Вікою 3 роки в шлюбі. Сталося так, що Сергій працював на будівництві, по необережності впав з висоти… Все ж Сергій став на ноги, хоча й не зовсім… Додому повернувся на “колесах”.
У той же день коли він повернувся додому, він зауважив, що погляд Вікторії потьмянів і в її очах можна було легко читати слова про те, що він їй такий не потрібен. Але хлопець хотів вірити в краще. Адже він би ніколи улюблену не кинув, хай навіть що б не трапилося.
Все почалося з того, що Віка постійно стала затримуватися на роботі, а коли приходила, завжди була не в гуморі. Не минуло й два місяці, як дівчина повідомила чоловіку, що у неї інший, вона закохалася і йде від нього. І вина цього всього його стан. Адже вона з ним і погуляти в парк не може вийти – соромно.
Не став хлопець намагатися утримати дружину. Сам розумів, що це безглуздо. Помилився він в своєму виборі, помилився.
Деякий час по дому Сергію допомагала мама, а потім прийшла молода дівчина на ім’я Мирослава, яку мама ж і найняла в якості доглядальниці. Мирося відразу ж приглянулася молодому чоловікові. У неї був такий же життєрадісний погляд, як і у Віки. Але Сергій намагався всі свої думки блокувати. Адже він… – кому він потрібен?
Минув майже рік, як Мирося була доглядальницею у Сергія. І з кожним днем все більше і більше він прив’язувався до неї, а вона до нього. Хоч як лячно це не було, адже в будь-який момент вона могла піти. Все ж вирішив одного разу хлопець сказати Мирославі про свої почуття. І яким же було його здивування, коли і Мирося відповіла взаємністю. Тоді він поцікавився у Мирослави, як вона може любити такого, як він. На що дівчина відповіла, що любов не знає перешкод. Любов – це про те, що всередині, а не зовні.
“Гірко” – вигукували гості за столом, а Мирося з Сергієм цілували один одного знову і знову наче в перший раз. І тут в будинку з клітчастими сумками з’явилася Вікторія.
– А ти якими вітрами? Тут на тебе вже не чекають!
Вона повернулася через півтора року до свого колишнього чоловіка. Нагулялася, так би мовити. Просто зрозуміла, що не буде більше в її житті такого чоловіка, та тільки вже було пізно. Адже поки вона здійснювала бажання свого життя, в житті Сергія з’явилася та, яка без сумнівів була готова бути з ним і в горі, і в радості, і в житті, і після…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
