Вхідні двері квартири були відчинені, тому я зайшла доволі тихо. З кухні почулися голоси. Я спершу налякалася, думала Петро коханку в дім привів, та прислухавшись зрозуміла, що це свекруха в гостях. – Звісно, якщо та інша дівчина з багатої сім’ї, то розлучайся і не думай. Лише почекай, поки твоя Анна квартиру на більшу розміняє, ти ще й у виграші будеш, – говорила Наталя Сергіївна, а Петро покірно погоджувався.
***
У два роки я опинилася в дитячому будинку. Батьків своїх не знаю, родичів ніколи не бачила. Може, немає нікого. А може, мною ніхто не цікавився.
Не можу сказати, що в дитбудинку жилося райдужно. Ми потрібні тільки самі собі, особливо, коли в життя виходимо.
Прагнення вступити до інституту мені відбили відразу. Директор так і сказала, що ніхто тобі не допоможе, запити свої зменш. Довелося отримувати середньо-спеціальну освіту.
Рік я поневірялася по орендованих квартирах, а потім і свою від держави отримала. Протягом п’яти років не приватизована вона була.
У перший місяць після переїзду у власну оселю у мене з’явився Петро. Ми зустрічалися, через час з’їхалися, а потім узаконили стосунки.
Дітей у нас не було, хотілося спочатку зажити по-людськи. Свекруха це рішення підтримувала, хоча до мене завжди ставилася погано. Навіть на початку відносин забороняла Петру зі мною бачитися, а потім здалася.
– Ти невідомо кого в сім’ю привів. Звідки ти знаєш, що у неї в роду не було “поганих людей”?
Спілкуватися Наталі Сергіївні зі мною довелося. В очі мені посміхалася.
П’ять років по тому квартиру я оформила у власність. Свекруха стала мені радити розміняти однокімнатну квартиру на “двушку”. Продати моє житло, взяти гроші в кредит і купити двокімнатну.
Мені ідея припала до душі, тим більше Петро працював на приватну компанію, і розмір офіційної зарплати не дозволяв йому взяти стільки грошей у банку.
Одного разу з роботи додому прийшла, двері ніхто на ключ не замкнув. Заходжу, вслухався в голоси з кухні. Думала, чоловік додому привів іншу, злякалася. Виявилося, розмовляв він зі свекрухою.
– Розлучайся, звичайно. Там-то дівчинка з пристойної сім’ї. Тільки почекав би ти. Зараз вона квартиру нову купить, та буде що ділити після розлучення.
Петро начебто намагався заперечувати. Але я чула в його голосі повну покірність.
Я ще трохи постояла за дверима, послухала, а потім вигнала обох за двері. Добре, що життя вчасно навчило мене ставити в пріоритет свої власні інтереси.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
