fbpx

Відносини з мамою геть зіпсувалися, коли мама вдруге вийшла у 45 років і народила дитину. Ну це ж треба було таке втнути! А якщо щось з нею? Все ж таки вік! Тоді мені на голову цю дитину, кому ж іще? Треба було хоч порадитися зі мною

Відносини з мамою геть зіпсувалися, коли мама вдруге вийшла у 45 років і народила дитину. Ну це ж треба було таке втнути! А якщо щось з нею? Все ж таки вік! Тоді мені на голову цю дитину, кому ж іще?

***

Мої батьки прожили в шлюбі 25 років, а потім розлучилися. Я залишилася з мамою, і ми переїхали в інше місто. Там жили на орендованій квартирі. Потім я пішла працювати. вийшла заміж.

На новій роботі у мами зав’язалися стосунки з колегою.

Через шість місяців мама сказала мені, що чекає дитину. На той момент їй було 45 років, а її новому чоловікові – 55, і ось вони вирішили завести малюка! Я цілком сучасна людина і розумію, коли народжують після 40 років. Але я переживаю за свою маму, адже у неї є досить серйозні проблеми зі здоров’ям.

Я не стала приховувати від мами свої думки все прямо сказала їй:

«Ти повинна в першу чергу подумати про себе, адже твій організм можливо не витримає такого навантаження. І не дай Бог, з тобою щось трапиться, то мені доведеться всі турботи про малюка взяти на себе. А в мене молода родина, я не хочу додатковий тягар».

Мої слова дуже образили маму, і вона вигнала мене з дому, ми перестали спілкуватися.

Я сумую за мамою, але перший крок для примирення не роблю. Я знаю, що них все добре, народилася дівчинка.

Якось я пождзвонила мамі, але по її тону було чутно, що у неї немає бажання зі мною спілкуватися. Після того, як мама вдруге вийшла заміж, вона дуже змінилася. Я їй більше не потрібна.

Винною я себе не вважаю, адже думаю, що зобов’язана була сказати, що я турбуюся.

Однак з того моменту пройшло вже 3 роки, і ми досі не спілкуємося. Я навіть не бачила жодного разу сестричку.

Все одно я переконана, що мамі треба було зі мною хоча б порадитися. От ми не спілкуємося зараз, але якщо щось з нею – все ж таки вік! – тоді мені на голову цю дитину, кому ж іще? Та навіть не через це я зараз найбільше переймаюся, а через те, що мама не розуміє, що я їй потрібна, і не робить кроків назустріч, щоб налагодити спілкування. А мені її дуже не вистачає… Я й сама зараз у положенні. А мама намагається віддалиться від мене ще більше.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page