fbpx
життєві історії
Відразу ж після весілля невістка взялася керувати. Надумала воду в хату провести, потім ванну кімнату облаштувати. Я їх переконувала до останнього, що в селі цього не потрібно. Не слухали. Син наче очманілий слухав дружину. Потім в рух пішли євроремонти. Я і тут я влізла. Закінчилося все тим, що я одна в хаті залишилася. Ви знаєте, мені так соромно за свій вчинок перед сином і невісткою. Я б хотіла все повернути, але вже пізно

Ви знаєте, мені так соромно за свій вчинок перед сином і невісткою. Я б хотіла все повернути, але вже пізно…

Я сама виховувала сина з десяти років, чоловік пішов в сусіднє село до іншої, молодшої жінки.

Самі розумієте, грошей як таких в мене не було. Працювала я все життя прибиральницею в школі.

Хата в мене велика, але не доглянута. Ремонти я робила чисто косметичні. Всі меблі були старі.

Мої батьки живуть з нами на одному подвір’ї. Господарка була одна на двох. Мою хату побудував мій тато, але коли я вийшла заміж, вони перебралися, як ми кажемо, в стару.

Жили ми бідно, але все рівно я вивчила сина, Руслан працює помічником машиніста. Робота в нього добова.

Коли десять років тому він повідомив, що закохався, я була щаслива, але попросила його мене не покидати, а привести мені в дім невістку.

Син так і зробив. Невістку мою звуть Діана. Вона також із села. Але мої свати люди не бідні. В них і ванна є, і душова кабіна. І гарні пластикові вікна, і навіть камін у гостьовій. Але єдина проблема, що село їх знаходиться дальше від області і далеко до траси.

В мене ж дуже гарне розташування.

І ось як тільки невістка почала з нами жити, то розправила крила і давай наводити свої порядки.

Перше, що вона попросила мого Руслана, так це те, щоб він провів в дім воду. Потім вона почала говорити про ванну і пральну машинку. В мене була машинка, але така, що треба самій викручувати. Вона мене влаштовувала і стільки років мені служила.
Не підходило це невістці, треба нову і сучасну.

І тут я влізла зі своїми порадами.

– Для чого все це? То скільки грошей потягне! Можна і в тазику помитися…

Діана на мене дивилася, як на інопланетянина. Але я була впевнена, що цього в селі не треба.

Але що б я не казала, Руслан підтримував дружину а не мене.

Більш того, встановили у ванній кімнаті і туалет, хоча я до останнього впиралася, що в моїй хаті цього не буде.

Зробилися і євроремонти і натяжні стелі. Словом, невістка хотіла жити, як людина, а я завжди вставляла у все палки. Мені перш за все було шкода їх гроші. Я знала, якою важкою працею моєму сину даються ті гроші.

Сама ж Діана працювала на базарі, вона мала в районному центрі свою точку з овочами та фруктами.

І ви знаєте, мені соромно писати, але через мене Діана і втекла від мого сина.

Не буду довго описувати, але ці ванни, ремонти і тому подібне сильно вплинули на мене. Я не могла себе тримати в руках. Мої батьки навіть казали перебратися в їх хату, щоб не мішати молодим, але я вважала, що це моя хата і тут повинна командувати я, а не невістка.

Все Діана робила не так. І їсти не те готувала, і штори не того кольору купляла.

Це я вже зараз розумію, що вона хотіла для всіх нас кращого. Але що зі мною таке було, я досі не розумію. Мабуть ревність до сина, і те, що я заздрила її наполегливості. Вона все що хотіла, робила, а я просто бідкалася все життя, що грошей немає.

Словом, розлучилися вони. Можна сказати, що через мене.

Два роки син по-холостякував, а потім знайшов собі дівчину з Червонограду, і переїхав до неї.

Читайте також: Свекор сидів в дальній кімнаті з газетою в руках. Я ж прийшла і сказала, що сідаємо за стіл. Він так на мене дивно подивився, і нічого не відповів. Потім свекруха його гукнула – тишина! І вже після цього вона попрямувала в кімнату, щоб особисто йому сказати, що “його величність” можуть йти до столу. Коли ми були наодинці з Андрієм, я його спитала, чому тато так дивно сьогодні поводиться, а він відповів, що це не сьогодні, а все життя так

В село вони майже не приїжджають. Виховують сина.

А я ходжу по тих ваннах і ремонтах, і сльози ллю. Чому не цінувала що мала. Хто його знає. Зараз жила б геть по іншому…

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page