– Вікторе! Ти що, знову це в Інтернет виклав?! – я стояла на кухні, знервовано витираючи руки об фартух, коли з телефону долинув знайомий голос мого чоловіка. Він знову щось розповідав у прямому ефірі, але цього разу… Боже, це ж я! В кадрі я пробую якусь зелену суміш, морщусь і кажу: “Це на смак, як слиз з капусти”.
Він сміявся. Уявляєте? Сидів у вітальні, реготав і радів, наче щойно виграв лотерею.
– Галю, та це ж хіт! Подивись – сто лайків за годину! Люди пишуть, що я маю найвеселішу дружину!
– Веселу?! – я вже не стримувалася. – Вікторе, ти знімаєш мене, коли я навіть не знаю про це! Це вже якась комедія! Люди будуть думати, що ми тут з глузду з’їхали!
Але як ми дійшли до цього? Ох, зараз розповім усе з самого початку.
Коли Віктор вийшов на пенсію, я сподівалася, що нарешті буде спокій. Стільки років ми бігали на роботу, вихідні проходили у клопотах: город, рідня, діти, потім онуки. Здавалося, от тепер прийшов час спокою – книжка, телевізор, трохи садівництва. Але, схоже, Віктор мав зовсім інші плани.
Одного дня він сів за старенький ноутбук, який нам колись подарував зять, і почав досліджувати простори Інтернету. Спершу це виглядало невинно – читав новини, дивився, як хтось готує борщ. Але потім…
– Галю, йди сюди! Ти бачила, що сусід Іван із сім’єю поїхав у Карпати? Подивись, які фото! От люди живуть!
– І що? – знизала я плечима, чистячи картоплю. – Може, й нам фото зробити, коли ти врешті полагодиш кран у ванній?
Але Віктор вже не слухав. Він захоплено гортав стрічку, зітхав і щось собі бурмотів. Того вечора я ще не здогадувалася, до чого це призведе.
За тиждень Віктор вийшов до мене на кухню в старому светрі, спортивних штанях і ковбойському капелюсі на голові.
– Галю, а ну натисни отут, – простягнув мені телефон.
– Для чого?
– Та тут виклик! Я теж хочу записати відео. Всі так роблять.
– Вікторе, тобі що, нема чим зайнятися? Може, в дровітні порядок наведеш?
Але він вже розмахував руками перед камерою, витанцьовував щось кумедне і повторював: “Ну що, друзі, оцініть мій ковбойський стиль!”
Наступного дня в магазині до мене підійшла сусідка Ольга.
– Галинко, твій Віктор – просто зірка! Ми з чоловіком вчора дивилися, як він… танцює?
Я ледь не стерпла.
– Ольго, це якесь непорозуміння…
Та, прийшовши додому, я побачила Віктора, який самовдоволено дивився на телефон.
– Галинко, сто коментарів! Людям подобається, кажуть, я веселий!
– Веселий?! Люди думають, що ти з глузду з’їхав!
Але Віктор тільки сміявся.
Через кілька днів він оголосив:
– Галю, ми переходимо на здоровий спосіб життя!
– Що?
– Я знайшов блог, де розповідають, як очиститися. Тепер їмо лише овочі, крупи і оце… – він витягнув з пакета щось зелене, схоже на водорості.
– І це що?
– Корисна їжа!
– Вікторе, я не їстиму цю траву!
Та він вже варив на кухні щось підозріло зелене. Пізніше я дізналася, що він транслював це в прямому ефірі. І показував мене, як я з недовірою пробую ту суміш. І коментую:
– Це що, слиз з капусти?
Люди реготали в коментарях, а Віктор був у захваті.
– Галинко, ти тепер інтернет-зірка!
Наступного тижня ситуація стала ще гіршою. Він замовив собі штатив і почав знімати “уроки здорового життя”.
– Друзі, сьогодні я покажу вам, як приготувати смузі з буряка. Дивіться, як це просто!
І я, звісно, випадково потрапила в кадр, коли знову намагалася приготувати нормальний борщ.
– Галю, посміхнись! Люди питають, коли буде новий рецепт!
– Вікторе, досить!
Але він не зупинявся. Щоразу більше коментарів, щоразу більше переглядів. І раптом…
– Галю, нам запропонували рекламувати кухонний комбайн!
– Вікторе, але ж це абсурд!
– А ось і ні! Ми ж з тобою команда!
І ось я тут, сиджу на кухні, а він знову в прямому ефірі.
Я думала, що з глузду зійду. Але потім помітила щось цікаве. Віктор став енергійнішим. Веселішим. Він більше не лежав цілими днями перед телевізором. Він ніби знайшов себе.
Так, мені соромно. Сусіди посміюються, онук теж дивиться ті відео. Але, може, воно того варте?
А як ви думаєте? Це нормально – коли чоловік на пенсії знаходить такі… дивні захоплення? Чи варто його підтримувати, навіть якщо це виглядає кумедно? Поділіться, буду рада почитати ваші поради.
Галина, 63 роки.