Він плакав у слухавку.
– Я не був вдома майже тиждень. Бачив новини, звісно. Уривками. А зараз приїхав, все прочитав, все побачив.
Буча. Гостомель. Ірпінь. Бородянка. Маріуполь…
– Як же так можна? Як же так можна? Нелюди, гірші нелюдей.
Слава живе у Канаді. Працює тракером. Дальнобійник, як ми звикли називати.
Він і його дружина – наші друзі. Щирі, відкриті, розумні. Ростять донечку-школярку.
Ми познайомились з ними кілька років тому. Було враження, що знайомі все життя.
Слава і Оля взагалі із таких людей, яких прийнято називати легкими.
– Ви, певне, і до Канади поїхали з двома валізами? – питаю у них.
– Таки з двома, – сміються у відповідь. – Правда, ще дельтаплан з собою забрали.
Вони туристи. Намети, велосипеди, подорожі, гори – це все про них.
Слава багато працює. Гроші і в Канаді під ногами не валяються.
В перші дні війни Слава переказав 1,5 тисячі доларів на фонд Повернись живим. І дописав: Слава Україні!
Зараз переказав 2 тисячі доларів. І ми змогли доплатити ще за кілька бронежилетів.
Слава родом із Росії. І якось його нікому не вдалось зазомбувати. І перетворити на людину без мозку і серця.
Ми переможемо! І ти будеш одним із тих, кого ми раді будемо бачити у нашій вільній і прекрасній Україні.
Зоя Казанжи, журналістка, письменниця, м. Одеса (https://www.facebook.com/zoyakazanzhy)
Слава Україні і ЗСУ!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Ibilingua.com, Фейсбук Зоя Казанжи
