Вірі за сорок. Розлучена. Сім років до неї їздить Сергій – одружений чоловік. Вірина сестра при кожній нагоді дорікає за зв’язок з одруженим:
– Краще б чоловіка вільного знайшла, аніж стільки років на чужого витрачати.
– А чого мені? Приїжджає і добре.
– З’являється він як ясне сонечко, коли від дружини може вирватися.
– А мені вистачає! – хихотіла Віра, – що привезе – все моє.
Але недавно Сергій повідомив, що не стало його дружини.
Через місяць коханець приїхав до Віри і сказав, що можна ще кілька місяців зустрітися, а потім і зійтися загалом заміж Вірі запропонував після семирічного роману.
А Віра відмовилася виходити за нього заміж.
— Ну, тоді й далі давай зустрічатися, а там буде видно, запропонував Сергій, подумавши, що Віра просто не хоче до нього переїжджати.
— І не хочу зустрічатися, — рішуче сказала Віра.
Сергій поїхав, так і не зрозумівши відмови. «Хто з цих жінок зрозуміє, чого їм треба, — міркував збентежений чоловік».
— Не розумію тебе, — дивувалася Вірина сестра, — сім років таємно зустрічалися, а коли запропонував стати законною дружиною, — відмовилася.
– Відмовилася, – підтвердила Віра, – Сергій жив із дружиною, а був зі мною. А тепер якщо стану його дружиною – також буде гуляти з іншою. Так що, сестрице, не хочу я пити каламутної водиці.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!