Я побачила його вперше в той день, коли він прийшов до мого батька на консультацію. Я відкрила йому двері і запросила увійти, знала б тоді, що це мій майбутній чоловік, не повірила б.
Він був якийсь милий, домашній, дуже важливий. Мабуть, це мене і підкупило. Він приходив ще кілька разів, а потім зник, але я вже не могла його викинути з голови.
Знайшла в соціальних мережах, написала повідомлення. Ми зустрілися, сходили в кіно. Так, я закохалася. Про наш союз не говорили нікому: мої батьки б не схвалили бідного юнака, а його – дівчинку-іновірку. Так і ховалися, я говорила, що гуляю з подругою, а він – що їздить на підробіток.
Тому мені доводилося іноді давати йому грошей, щоб він міг переслати їх батькам, інакше який додатковий заробіток, якщо грошей не додалося. Через рік ми все-таки вирішили всім оголосити про заручини.
Читайте також: СПОВІДЬ ЖІНКИ-ЗАРОБІТЧАНКИ
Мої батьки були незадоволені вибором, але підтримали, а ось його встали в позу, але ми все одно одружилися. На той момент я була вже вaгiтнa і батьки наполягли на швидке весілля, щоб не було видно живота.
Мені здавалося, що я всіх перемогла: хороший чоловік, здорова дитина, я любима і люблю. А потім я складала речі в прання, витрясала кишені і знайшла в брюках знімок УЗД. Дитина. Термін 18 тижнів. Причому, це був не наш дитина.
Коли він прийшов з роботи, я поклала знімок перед ним замість вечері і запитала, що це означає. Я не кричала, не вимагала пояснень, була спокійна, бо вірила, що цього абсурду є якесь пояснення.
І тоді він сказав, що у нього є друга сім’я: дружина, син і ось зараз народиться друга дитина. І вони живуть в селі у його батьків, але мені переживати не варто, тому що я – перша дружина, а вона – друга. Інших дружин він більше не буде заводити, не потягне фінансово.
Я стояла, дивилася на нього в усі очі і не розуміла, як могло таке зі мною вийти. Як я могла не помітити другу сім’ю, його поїздки додому, відсутність зв’язку з боку його батьків. Вони так і не прийняли мене в сім’ю.
Найнеприємніше, що при розлученні погрожує забрати дитину, каже, що так належить у них. Втратити не тільки чоловіка, але і дитину? Дякую не потрібно.
Поки живемо як раніше, але ситуація мучить мене зсередини. Хочу піти до юриста і батькам, запитати поради, що мені робити далі, як жити.
