Вони вже разом сім років прожили. Добре так жили, душа в душу, як то кажуть. Тільки шлюб їхій соромом справжнісіньким вважаєся. Бо не було у них розпису в РАГСі.
Але деякі чоловіки хоч і при свідоцтві шлюбному, а то б не годилися.
Дбайливий був бо. Вона у нього важче мишки комп’ютерної нічого і не піднімала навіть. Де у них ринок та супермаркети розташовуються, тільки в загальних рисах знала.
А вже якщо неприємність яка у ній трапиться раптом, так всі справи свої покидає та на допомогу зразу і примчиться.
Ось на роботі каву вона на спідницю пролила якось. Так в кнопки на телефоні потикала, а вже через годину в плаття її привезене переодягалася.
Ось хтось скаже, що штамп у паспорті – дурниця. А вона так не думала зовсім. Так все про те мріяла, щоб в шлюб офіційний вступити.
І мати їй все про те ж твердила. Що їй перед подружками своїми, мовляв, соромно. Що дочка в шлюбі живе незареєстрованому, значить.
А вже як на роботі коли вона свого чоловіком назвала так начальниця її сказала, що не чоловік він тобі, а співмешканець, то і зовсім в голові у ній запаморочилось. І тут журнал їй на тему цю попався.
А в журналі тому прописано було, що треба розмову з чоловіком завести серйозну. Ага, про розпис, зробити яку в РАГСі треба.
Ну вона бесіду з чоловіком і завела. Що не дівчинка вона, тридцять п’ять рочків вже виповнилося. На обставину – це особливо невплинуло. А той сміється, що коли розпишемось, то і помолодієш відразу?
Вона така йому, що дитинку хоче, мовляв. А він їй, що і проблем ніяких не бачить. Сина хочеться, звичайно, але він і доньці, якщо що, радий буде.
А вона не вгамовується. Він їй тоді питання і поставив резонне. Навіщо тобі, мовляв, штамп в паспорті цей? А вона йому все про статус твердить якийсь.
Чоловік на неї серйозно тоді подивився так та й каже такий – бзік щодо штампа у мене, в загальному. І просити не треба про те більше. Скільки друзів у мене в ЗАГСі розписувалися та нічого доброго з того не вийшло.
Три дні вже як сваряться через це. А поки паспорта свої штампи не заляпали, душа в душу адже все одна з одною водилися.
А живемо ми на заздрість багатьом, які штампи такі мають. Ну дружина начебто і відступилася. А через три місяці знову пісню свою про ЗАГС заспівала. Той їй тоді і сказав як відрізав – іншого шукай, коли заміж, мовляв, хочеш офіційно.
Та така подружкам плакатися кинулася. А ті її і навчили. Ти дрібнички його збери та й скажи, що до мами йдеш, коли одружуватися не бажає. Настраш його, в загальному. Він за тобою приїде і одружитися запропонує.
Вона так і зробила. Вже третій рік живе зі своєю мамою. А та щодень день, їй про годинник, цокає які, нагадує.
Чоловік який, рік майже чекав повернення. А потім йому по роботі в місто іншої переїхати запропонували. А дівчина так і сама залишилася.
А могла б і щасливо далі при чоловікові жити і діток б народила.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
