Все своє життя Настя жила з татом. У їхніх стосунках панувала гармонія та абсолютне порозуміння. Так було, поки батько не одружився.
Та добре вже, що він привів у будинок чужу жінку, але разом з нею батько привів і 2 її дітей: сина та дочку. Дочку мачухи поселили до Насті в кімнату, забрали половину шафи і віддали комп’ютер у загальне користування.
Настя відразу не сподобалася зведеній сестрі, і та не втрачала нагоди нашкодити: порвати улюблену сукню, розсипати тіні, видалити потрібний файл із комп’ютера. Зведений брат постійно ображав дівчину, під радісне хихикання рідної сестри.
Скаржитися батькові було марно, він повторював фразу: «Діти, давайте жити дружно».
Мачуха повністю взяла під контроль батька: він і кроку не міг ступити без схвалення дружини. Саме під її диктування, Настя після школи пішла вчитися не в інститут, а в училище. адже нещасним рідним діткам навчання в інституті важливіше, а Насті від бабусі дістанеться квартира, нехай сидить удома, вогнище зберігає, навіщо їй освіта?
Поки Настя вчилася, не стало бабусі. Настя вже запланувала переїзд, та її квартиру віддали старшому братові. Адже в нього незабаром буде дитина, йому потрібне житло, проти волі батька Настя не пішла.
У 19 років Настя почала працювати, мачуха почала вимагати від неї купівлю продуктів та оплату комунальних послуг. Скаргу батькові було перервано мачухою, яка звинуватила Настю в невдячності, адже її вчать самостійного життя, потім Настя сама спасибі скаже за науку. Тим часом у старшого брата народився син. Батько відсвяткував народження онука своєрідно — умовив Настю написати даровану на брата, адже їй потім дістанеться батькова квартира.
За рік Настя пішла на орендоване житло. Зведена сестра народила двійню, батько дітей покинув її ще до народження дітей, і доглядати за немовлятами, що вічно кричать, зобов’язали Настю. Коли один із дітей наївся котячого корму з миски, Настю дуже сварили.
Її заперечення, що у дітей є мати і саме мати повинна стежити за дітьми, як завжди, слухати ніхто не став. Саме це стало останньою краплею і Настя зняла кімнату.
Як грім серед ясного неба, на Настю впала звістка про хворобу батька, і його швидко не стало… Її навіть не покликали на прощання Дізнавшись про все, Настя прийшла до мачухи для розмови.
— Забирайся звідси, твій батько квартиру мені відписав, немає тут місця.
Зі сумом на серці дівчина пішла, щиро вірячи, що ніколи більше не зіткнеться з цією родиною.
Настя помилилась. Через 10 років вони з мачухою зустрілися в церкві. Настя хрестила свою другу дочку, а мачуха просила милостиню. Вона впізнала дівчину, підійшла до неї.
— Пробач мені, я дуже винна перед тобою. Але, як бачиш, я сповна розплатилася за все. Мої діти вигнали мене, я їм не потрібна. Вибач.
– Бог простить. – відповіла Настя, розвернулась і пішла. Пішла жити далі, своїм спокійним щасливим життям.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
