Сьогодні моя історія про мого батька. Мій тато за професією вчитель фізкультури. Коли вони поженилися з мамою то створили сім’ю вчителів.
Мама на той час працювала вчителем української мови в тій самій школі де і батько. Жили вони в сусідніх селах і до роботи доїжджали в місто Мостиська, що на Заході України.
Коли вони об’єднали свої серця у шлюбі, то мали велику мрію збудувати свій власний будинок. Майже кожні літні канікули вони їздили в Польщу на заробітки.
Згодом тато і взагалі звільнився з роботи, і поїхав заробляти грошей на їхню з мамою мрію. Такі заробітки тривали понад три роки.
Спочатку це мав бути маленький компактний будиночок зі всіма зручностями. Та тато вважав що заробив немало, тому взявся зводити величезний, аж на три поверхи.
Весь цей час вони відкладали поповнення в сім’ї, та вже через рік після татового приїзду, на світ з’явилася я.
Не скажу, що батьки мали час сильно радіти моїй появі. Мама в цей час була зайнята своєю кар’єрою, їй довірили посаду директора, тому у декретній відпустці пробула лише три місяці і віддала мене на виховання до моєї бабусі Магди.
Там я і жила до поки не прийшлось іти в школу. Всі ці шість років мої батьки зводили будинок. В ці хороми я переїхала, як пішла у школу, та в середині не все було завершене.
На сьогоднішній день третій поверх, ще не зроблений. Кожну копієчку мої батьки бережно відкладали, все життя на собі економили, щоб довести будинок до ладу.
Жодного разу не їздили на відпочинок, так і толком ніде не побували і не бачили краси цього світу. І мене так навчили жити за принципом: без цього можна обійтись, на цьому можна зекономити.
Сьогодні мого тата вже немає поряд зі мною. Важка недуга забрала його від нас. В гонитві за грошима, він шкодував кошти на своє лікування, нічого нікому не говорив про свою проблему, аж поки не дійшло до, ось таких ось наслідків.
Сказати, що він шкодував про своє життя – нічого не сказати. Тільки тоді, коли був прикутий до ліжка, він усвідомив, що від життя не отримав ніякої насолоди.
Думав, що все встигне, там ось-ось, за поворотом. Та цього часу у нього вже не було. Так, є гроші, за які він не може купити ні здоров’я ні час, ні тим паче життя.
Так для чого ми все своє життя так дбаємо за матеріальне, коли пропускаємо миті, які нам подаровані часом, щоб побачити всі барви життя.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
