Всі гроші, що ми з чоловіком на автівку складали, пішли на лікування свекрухи, ба більше, ми навіть кредит взяли, бо не хватало. Та замість того, щоб подякувати нам, вона почала ще більші палки в колеса ставити. Перед Спасом одна лікарка попросила мене, щоб я їй фруктів домашніх продала, бо знає, що я тим займаюся. Ввечері я все зробила, а зранку застала таку “картину”, що хотілося плакати.
Ох і дав же Бог свекруху.
Я, як тільки заміж вийшла, то така хороша була, а тепер показала своє справжнє лице. Знала б, що вона така лицемірна, то б двічі подумала, чи йти мені в невістки.
Оскільки зарплата в мене не велика, то підробляю я тим, що продаю сезонні фрукти чи то овочі.
То полуницю, то грушки, то малину, то яблука, то цибулю – все своє.
Все вирощене мною. Свекруха ні пальцем не поворухнула, щоб ті фрукти, овочі виростити. А так себе веде, ніби то її власність.
А от пів року тому, може то на фоні вторгнення, різко зле їй стало. Потрібно було робити оперативне втручання. Видно, що Бог її ще тоді забрати хотів, але совість мені не дала.
Вирішила будь-яким способом її врятувати. А як побачила ціну на цю “процедуру” то мої очі аж круглі стали, від кількості нулів.
Але що ж робити, виходу не було.
Ми давно з чоловіком складали на власну машину, тож прийшлося віддати всі ті кошти, ще й докласти певну суму.
Дяка Богові, що все минуло успішно.
Після цього я надіялася, що хоч трохи свекруха моя зміниться. А вона ще гірша стала.
По дому нічого не робить, тільки мені заважає. А як щось не так, то зразу за серце хапається. І ще б якби вона і справді була така “квола”, але ж то не правда, бо як “повчати” когось, то вона перша, чи то як подружки прийдуть, то сміється на все подвір’я.
А мені вона навіть і дякую не сказала… Сприймає, ніби так і має бути.
А ось недавно попросила мене лікарка одна, зірвати для неї трохи яблук, груш і якихось квітів святити на Спаса. Бо їй легше до мене заїхати зранку ніж в місто.
Я зірвала то все, поставила в глечик, який не протікає.
А зранку стаю дивлюся моя свекруха все викинула. Тут мене злість взяла.
На питання чого то свекруха так зробила, вона відповіла мовляв: “якийсь бруд перетік на килимок і я все прибрала”
Та де там бруд, як воно лежало в цілому глечику…
Тут свекруха почала, щось вигукувати. Чого то я яблука кому хоч роздаю.
Сама головне, щоб яблуко виростити, нічого не зробила, то ще й мені щось каже.
Ніби в нас тих яблук мало. Така скупа, що краще б ті яблука погнили, а вона нікому нічого не дасть. І не розуміє, що я ті яблука продавала і гроші з них пішли їй лікування.
Як то кажуть, горбатого… виправить.
Пішла я, бо треба було назбирати знов яблук людині, щоб не підставити.
І що ж мені з такою свекрухою робити? Бо як почну щось казати, то вона зразу за серце хапається…
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
