Всі хвалять Європу, Чехію зокрема. Ні, я не нарікаю, це прекрасна по своєму країна. Але після переїзду життя незворотно змінилося.
Вже за місяць я зрозуміла, що зовсім не хочу заробляти гроші на чужині. Я хочу їх витрачати. Але поки що доводиться жити на соцдопомогу і підробіток нянею 2 години на день по будням.
Спочатку було почуття розгубленості, збентеженості та здивування. А ще була цікавість, інтерес, подив, напади ностальгії, подив.-
Звичайно, все дуже індивідуально! Кожна людина має свій досвід. Але питання мови стосується кожного, хто змінив країну. Людина, яка змінила місце проживання надовго чи назавжди, повинна ввібрати в себе культуру та мову тієї країни, де вона живе.
Ну а той, хто хоче зберегти свою рідну мову, продовжує говорити нею серед своїх друзів та сім’ї.
Я весь час порівнюю наші ціни з чеськими. Думала, це пропаде через кілька місяців, але минуло вже пів року, а я все одно порівнюю.
Що я зрозуміла – ти нікому не потрібен. Це чиста правда. Ти втрачаєш не лише дім, роботу, звичне коло спілкування, а й навіть звичні дороги для прогулянки, звичні магазини. І навіть запахи, кольори, старі уподобання. Без цього всього дуже важко.
Я зрозуміла, що ти потрібний тільки самому собі! А ще я точно відчула, що матеріальний успіх – це далеко ще не все! Я була набагато щасливішою вдома. Але там зруйновано мій будинок у Маріуполі і немає на світі батьків, бо вони на той момент були в квартирі.
Тому в Україну я не повернуся – дуже болісно. Але й Чехія навряд чи моє.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.