fbpx
життєві історії
Всі подружки заздрили, коли Іван на руках свою Андріану з РАЦСу ніс, та минуло пару років, і надумав він заробити трохи грошенят на чужині. Спершу зідзвонювались ледь не щодня, потім все рідше і рідше. А недавно зустріла її всю в сльозах. – Написав листа. Хоче розлучення. – А Андріані всього 28 років, двоє діточок, і господарство в придачу

Всі подружки заздрили, коли Іван на руках свою Андріану з РАЦСу ніс, та минуло пару років, і надумав він заробити трохи грошенят на чужині. Спершу зідзвонювались ледь не щодня, потім все рідше і рідше. А недавно зустріла її всю в сльозах. – Написав листа. Хоче розлучення. – А Андріані всього 28 років, двоє діточок, і господарство в придачу.

***

Хочу сказати про наше життя. Цілими десятиліттями наші чоловіки мусять працювати по закордонах. У нашому селі (не хочу називати, якому саме, щоб нікого не образити) завжди було так. Із 500 хат може у 50 чоловіки вдома. Це голова сільради, лікар, вчитель, дільничний, та ще ті, хто доїжджає до міста на завод.

Буває, що чоловік ледве встиг одружитися, дружина при надії, а він вже їде десь в інші краї на роботу. І це потроху руйнує молоді сім’ї.

Причому історія повторюється майже в кожній родині. Ще якихось п’ять років переживають одне за одного, радіють зустрічам. А потім чоловіки часто знаходять іншу жінку на чужині. Навіть діти там з’являються. І з цього кола не вийти ніяк.

От недавно моя сусідка Андріана отримала листа – чоловік просить розлучення. Скільки було сліз! Андріані ж тільки двадцять вісім років. В неї двоє дітей, велике господарство. І ось тобі така новина. Але ви б бачили, як чоловік Галю із РАЦСу аж додому цілою вулицею ніс на руках. Всі їм потихеньку заздрили. На день народження Іван Андріані обов’язково робив сюрприз – то на термальні води повезе, то сережки купить. І це при тому, що він нелегко заробляв гроші.

Але Іван, як і всі інші чоловіки з нашого села, поїхав до Іспанії. Спочатку дзвонив ледь не щодня, хоч це було й недешево. Потім все рідше. А минулого року навіть не приїхав додому. Сказав, що має вигідне замовлення, не хоче його втрачати. Соромно йому, напевно, перед селом. А Андріана посумує років п’ять, а потім втягнеться у звичне життя: робота, діти, город, батьки.

Тому хочу попросити наших жінок: не відпускайте чоловіків на чужину. Знаю, що важко. Але намагайтеся якось знайти себе тут. Бо любов легко загубити, а потім майже неможливо повернути.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page