Всі знають про Стівена Хокінга та про його неймовірний внесок у науку та розвиток людства загалом. Фізик-теоретик упевнений, що найнебезпечніший час для нашої планети настав саме зараз.
Вчений вважає, що перемога Дональда Трампа на виборах президента США та заява Великобританії про вихід із Європейського союзу свого часу були вираженим гнівом людей, яких покинули їхні ж лідери.
В основі світової ситуації, на думку Хокінга, лежать економічні наслідки глобалізації та стрімкого технологічного прогресу.
Внаслідок автоматизації виробництва кількість робочих місць скорочується, залишаючи можливості лише для креативного класу та управлінців. А це збільшує економічну нерівність.
З цього приводу відомий фізик-теоретик казав:
«Інтернет дозволяє отримувати дуже великі гроші дуже мало людей. Ми живемо у світі зростаючої економічної нерівності, де втрачається не лише рівень життя – втрачається сама здатність людей заробляти собі на життя. Не дивно, що люди шукають спосіб укласти якусь нову угоду».
Наслідки очевидні: сільська біднота вирушає до міст, ними рухає надія. Але виявляється, що рай, показаний на теренах Інстаграма, недоступний і там. Вони вирушають до інших країн у пошуках кращого життя.
Мігранти висувають все більші вимоги до економіки та інфраструктури країн, куди вони приїжджають, підривають толерантність та сприяють зростанню політичного популізму.
«Мене турбує все це, тому що саме зараз людству потрібно працювати всім разом і більше, ніж будь-коли. Ми зіткнулися з екологічним викликом – зміною клімату, нестачею продуктів харчування, епідеміями, окисленням океанів. Все це говорить про те, що настав найнебезпечніший момент в історії людства.
Ми вигадали технології, які дозволять нам знищити нашу планету. Але ми ще не винайшли способу її покинути. Поки що у нас лише одна планета, і ми маємо працювати разом, щоб захистити її»,– попереджає Стівен Хокінг.
На думку вченого, треба ламати бар’єри між країнами, а не будувати їх. Щоб це стало реальним, світовим лідерам слід визнати свій провал.
В наш час більшість ресурсів знаходиться в руках невеликої кількості людей, і доведеться навчитися ділитися ними. Зникають як робочі місця, а й цілі індустрії. Тому необхідно допомогти людям перекваліфікуватися та підтримати їх матеріально у цей період.
Якщо країни не справляються зі зростанням міграції, нам потрібно підтримувати глобальний розвиток – це єдиний спосіб зробити так, щоб мільйони мігрантів шукали благополучне майбутнє саме на батьківщині.
До думки людини, яка має надзвичайний розум, треба прислухатися. Адже ми тепер дуже захоплені собою і тими проблемами, які захопили нас усіх.
А для того, щоб зберегти життя на цій планеті, необхідно, щоб кожен почав змінювати своє ставлення до неї та інших людей – з себе, свого двору і ставленя до природи і ближнього.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел.
Недавні записи
- У нас з чоловіком трикімнатна квартира, в якій підростають троє діток. Я майже все встигаю робити сама, але була у мене одна давня мрія. Ми якраз ремонт в кухні зробили, і тиждень тому на день народження чоловік мені її таки подарував. Але відтоді зовсім зіпсувалися у мене взаємини зі свекрухою, Марія Павлівна наче сказилася! Здавалося б, усі мають бути щасливі, але ні. Свекруха її просто не переносить! За її нацькуванням і нашіптуваннями я тепер – погана господиня! Вони, мовляв усю молодість мили в тазиках та холодній воді по гарнізонах – і нічого! Виростили і вижили, не те що деякі, яким аби електрику накручувати. І тут настав апогей. Мені видали старовинну металеву радянську м’ясорубку
- Ми з Петром чекаємо на поповнення, другу дитинку, швидше за все – на дівчинку. Я зарані придумала ім’я, але вся родина з обох боків проти, мені дуже прикро! Я завжди хотіла, аби мою донечку саме так звали. Знайома на дитячому майданчику взагалі зафукала це ім’я, що не гарне і взагалі й казна й що! Мені прикро, мало не ридаю. Ще й до всього свекруха настирно Машу пропонує, прямо дістала уже. Мене саму назвали на честь бабусі Алевтиеною, бо моя мама посоромилася перечити в чужому будинку, адже жила в невістках
- Я як побачила, що син мій ранком встав перший, пішов на кухню і потім поніс у спальню невістці каву з канапками з червоною ікрою – так у мені скипіло все! Розмова з ним і Юлькою не дала результатів, тому і подзвонила свасі. Такого я ще не чула на свою адресу
- Мені вже й не хочеться до своєї родини на Закарпаття їздити, щиро кажу. І все через дітей, яких вони собі там понароджували. А я живу інакше, і коли мене обліплюють ці всі діти – сестри, брата, а мама насідає – коли вже ви, вам по 36 років??? – у мене просто все закипає. Та ніколи!
- Мені так і хочеться щоразу запитати в свекрів, до яких ми іноді їздимо в село: навіщо вам три огороди??? Горбатяться на них і майже все роздають сусідам! Ми мало що беремо з собою, коли вони нам дають, бо ми стільки того всього не їмо, але вони не розуміють, що крім картоплі, буряків, капусти і качок ще щось можна їсти в цьому житті