З’їздили до бабусі в гості, називається… Бабуся живе не одна, з нею живуть татова сестра тітка Галя з сином Вадиком. Мій двоюрідний брат Вадик – типовий житель села: працює трактористом, а у вільний час п’є.
Нашому приїзду він зрадів, з порога заявивши, потираючи ручки:
– Ну що, родичі, наливайте!
Непитущі батьки не привезли з собою ні грама спиртного. Гостинці були більш корисними: крупи, тушонка, молоко, солодощі до чаю і бабусі новий культиватор.
На наступний день після нашого приїзду, бабуся зібралася в місто і попросила тата її відвезти. Тітка, звичайно стрибати в машину швидше за всіх, чомусь була рішуче проти будь-яких поїздок.
– Ну куди ви з ранку самого? Баньку витопити, м’яса поїмо, завтра поїдьте, – вмовляла тітка залишитися в селі.
Що само по собі було дуже дивно: зазвичай тітка, варто нам приїхати, тільки шипіла:
– Чого припхалися? На будинок бабці рот роззявали? Валіть назад, звідки з’явилися.
А тут вона прям променіла гостинністю.
Бабуся на молодшу дочку уваги не звернула і скомандувала татові:
– Запряжи!
– Запрягай, а заводь. Мам, я ж не на коні. А де мої ключі? – запитав тато, обмацавши свої кишені.
На татовій зв’язці крім ключів від машини, були ще й ключі від квартири. Мама все його лаяла, що так не робиться, а тато від неї відмахувався:
– Мені так зручно.
У пошуках ключів був обшуканий весь будинок, дорога від машини до будинку і бабусин город.
– Тут вони, нікуди пропасти не могли. Знайдуться! – заспокоювала тітка Галя. – А поки – в баньку!
Пошуки ключів тривали два дні. Всі ці два дні тітка Галя крутилася поруч. А ось Вадика – як корова язиком злизала – ніде не було. Тато, який чудово знав злодійкуватого племінника, взяв мої ключі від будинку і потайки від тітки поїхав у місто. На електричці, вперше за останні років 5.
За іронією долі, варто було татові виїхати, як з’явився Вадик. Щасливий і нетверезий. А разом з Вадиком знайшлися і татові ключі. Лежали в коридорі на самому видному місці. Але коридор, я особисто обшукувала в пошуках, так що їх поява там – дивна несподіванка.
Варто було з’явитися Вадику, як його мати знову стала колишньою скандальної бабою: вона почала нас випроваджувати, не соромлячись у виразах.
Я зателефонувала татові і повідомила йому про те, що Вадик знайшовся.
– Я вже до дому під’їжджаю, передзвоню тебе, – відповів тато.
Я вирішила сходити в магазин – бабуся наготувала фаршированих перців, а перець я не люблю. У магазині, на полиці за прилавком, красувалася мамина кроляча шапка. Звідки я знаю, що мамина? Шили на замовлення, це єдиний екземпляр. Тим більше, мама пофарбувала частину хутра в темно-фіолетовий, під комір від зимового пальто.
– Вибачте будь ласка, шапочка красива у вас лежить, чи не підкажете: де купили? – поцікавилася я у продавщиці.
– Вадик, з Аниськин, приніс. Каже, коханці купив, а вона його кинула. Ось, віддав за ящик пива. Красива, так? Взимку наймодніша буду, – поділилася зі мною балакуча продавчиня.
Я відразу зателефонувала татові. Він відповів не відразу, а коли взяв трубку, то сказав:
– Донечко, нас пограбували, квартира перевернута. Ні техніки, ні шуби маминої, прикраси теж пропали. А гроші на місці – не знайшли, мабуть.
– Тату, це Вадик! він ключі вкрав і сьогодні підкинув! – і я розповіла татові про мамину шапці в місцевому магазині.
Тато приїхав через кілька годин, не один, а в компанії наряду поліції. Вадик недовго заперечував – при ньому знайшли мамині прикраси. У сусідському сараї лежала наша техніка, прикрита маминої шубою і якимось брезентом.
Вадика і його сусіда-спільника забрали під крики тітки Галі.
Бабуся все поривалася настукати онукові по голові костуром, тітка Галя кричала:
– Ви в своєму місті зажрались. Подумаєш – взяв трошки майна, але як можна рідного племінника під суд? Майте совість! Ви що, збідніли? Ми тут бідно живемо, а ви там в розкоші. Приїжджаєте раз на рік з подачками. Забирайте, вдавіться. – тітка Галя кинула в тата банку з тушонкою.
Ми поїхали додому. Вадик під слідством, його мати кожен день по 10 разів телефонує, то загрожує то благає забрати заяву. Одна бабуся каже:
– Туди йому й дорога. Дістав, нахлібник, все тільки з дому тягне.
Ось так ми з’їздили в гості до родичів.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
