Вийшла я заміж у сорок чотири, вирішили продати однокімнатні квартири з чоловіком і купити трикімнатну, але дещо не врахували.
Чесно кажучи, ніколи не розуміла виразу «Чужих дітей не буває!». Ще як бувають. Наприклад, дочка мого чоловіка від першого шлюбу здається мені зовсім чужою. Щоправда, я не маю своїх дітей, на жаль, і їх у мене буде.
Але в мене є племінниця, вона мені справді як рідна дочка. Моєї сестри рано не стало, тому я дівчинку з 12 років ростила й виховувала сама, бо тато від неї відмовився. Нині моя племінниця вже студентка вишу. Ми з нею постійно на зв’язку, як рідні люди.
Мені 47 років, і я жодного разу не була заміжня до своїх 44. Просто 8 років жила з однією людиною, а потім ми розбіглися. Потім я виховувала племінницю, ми з нею жили у моїй однокімнатній квартирі.
Пізніше Марічка поїхала на навчання, а я в цей час познайомилася з хорошим чоловіком, Тимофієм, який на 17 років старший за мене. Він давно розлучився, теж має однокімнатну квартиру. Словом, невдовзі ми з ним одружилися, з’їхалися жити разом.
Що мені дуже сподобалося: він про мене турбувався, якось по-батьківськи навіть. Моя душа розтанула від такої турботи. Адже я завжди все на собі тягла і колишнього співмешканця теж.
А тут просто маленькою дівчинкою себе відчула. Тимофій мені відразу зізнався: був одружений, є дочка та онук, яких він дуже любить. З дружиною розлучився через її непростий характер.
На жаль, і дочка його така ж, з маминою вдачею. Доньці на той момент було 30 років, вона заміжня, живе із сім’єю та матір’ю в обласному центрі. Ну і добре, нас вони не торкаються!
Чоловіка справді люблю, і ми плануємо прожити разом усе життя. Вирішили поміняти дві наші однокімнатні квартири на трикімнатну. Невелику, проте всі кімнати роздільні. Ось тут дочка і згадала про батька.
Якось приїхала до нас одна, без сім’ї, нібито у справах. Відразу зауважу, що вона до мене упереджено ставиться.
Кілька разів казала батькові, що дарма він поміняв квартири, адже простіше було б одну під оренду, а в іншій жити. А їй яке діло?
Якось Тимофій захворів, то він сам відновлювався, дочка взагалі не показувалася. Йому друг допоміг стати на ноги. А тепер вона диктує, що треба робити!
Причому вона йому так казала, ніби мене зовсім нема. Просто ігнорувала мою присутність. Крім того, коли Тимофій йшов із сім’ї, він залишив доньці з колишньою дружиною трикімнатну квартиру та машину. Взяв лише валізу. І тепер він не правий?
Дочка поїхала, але після цього візиту вона зацікавилася батьком, як ніколи раніше. Почала йому писати і дзвонити, що, мовляв, набридло їй це містечко, хоче переїхати до нашого мегаполісу з сім’єю, взяти кредит.
Але для цього треба спочатку пожити десь, улаштуватися, звикнути. Знімне житло коштує дорого, але добре, що є рідний тато з трикімнатною квартирою. Нічого, ми можемо посунутись і на якийсь час звільнити кілька кімнат.
Тимофій радий, а я здивована. Я відчуваю людей та їхні наміри. Не для цього його дочка хоче до нас.
Якщо оренда для них дорога, то й кредиту вони не потягнуть. У неї явно свої плани: батько вже не молодий, здоров’я так собі, ось вони вдадуть турботливих родичів і придумають що завгодно, щоб я пішла з квартири.
Звичайно, можна було б і назад розміняти квартири, але ж ми з чоловіком не збираємося розлучатися. Я свої хвилювання відразу озвучила Тимофію, а він лише обурився. Каже, що все це дурниці і він не дозволить дочці погано зі мною вчинити.
Я вже гадаю, що не треба було розмінювати квартири. Але що зроблено, те зроблено. Тепер інша проблема: як зробити так, щоб людина відмовилася від ідеї доньки приїхати до нас?
Віка мені тут не потрібна, навіть тимчасово. Якби ставилася до мене з повагою, то ласкаво прошу. А то таке враження, що я в неї тата забрала. У мене й племінниця є, вона мені за рідну дочку, але ж я не кличу її жити з нами.
То що мені сказати чоловіку, як запобігти приїзду його дочки? Я весь час про це думаю і місця собі не знаходжу. А Віка сказала, що вони до нас якраз на Великдень приїдуть в гості.
Спеціально для сайту ibilingua.com
Передрук без посилання на сайт заборонено. Фото ілюстративне.
