Під час прибирання знайшла якусь незнайому папку, коли відкрила її, зрозуміла, що я не мала бачити ці папери
Я вийшла заміж у 25 років, довелося дуже багато вчитися. Через своє ставлення до вищої освіти у мене, можна сказати, зовсім не було особистого життя, тоді коли мої подружки вже зустрічалися з хлопцями. Через це я трохи докоряю собі, але, з іншого боку, я б не мала того, що маю зараз.
Так вже мене навчили батьки: спочатку справа, потім все інше. Тато часто жартує, що в мене вийшов хлоп’ячий характер. Хоча ніхто мене бути такою не примушував.
Навпаки, вся пильна увага батьків припадала братові. Але він, бачите, був іншої думки. Він раніше за мене покинув рідний дім і поїхав на заробітки за кордон. Що ж, може, йому так зручніше.
У мене вийшло так, що після школи я вступила до університету на бюджет. Багато займалася, тож проблем із навчанням не було. Були деякі негаразди в соціальному житті, але, як на мене, краще мати одну надійну подругу, ніж сотню знайомих.
Ось і з хлопцями було так само. Вийшла я заміж за того, кого справді серйозно покохала. А зовсім недавно я знайшла папку з документами, яку, очевидно, не мусила знаходити і бачити.
Там були різні папери, але я побачила виписку за кредит. Погашено його було зовсім недавно. Але виплачувався той кредит упродовж року. Весь цей час ми з чоловіком жили як сім’я.
Неприємно бути ошуканою. Це, звісно, ніяка не зрада. Але через такі недомовки руйнуються навіть найміцніші стосунки. Та й, до того ж, я людина з таким характером, що подібне з рук не спустила б нікому.
Ми живемо разом, маємо спільний бюджет. Тож цей момент вважаю зовсім не «дрібничкою, про яку можна забути». Як мені сказав Олег.
Після сімейної розмови, невеликої суперечки та примирення виявилося ось що. Моя свекруха захворіла, а сім’я у них середнього достатку, але чого ви хочете від пенсіонерів?
Олег взяв на себе обов’язок допомогти матері . Взяв великий кредит і потай від мене гасив його як міг. Про це знали всі його родичі, крім мене, як ви вже зрозуміли.
За словами чоловіка, він не розглядав цей кредит як щось дуже важливе. Сказав, це лише гроші і він мав їх дістати. На цьому все. А те, що я наче його дружина – це вже інша розмова.
Я, мовляв, не повинна перейматися такими дрібницями. Адже свою частину фінансування нашого бюджету він виконував, як і належить.
Ось і вийшло, що я ще й винна, що в його речах копаюся. Дуже елегантно з його боку ще й мені виставляти претензії. Коли я розповіла мамі про те, що сталося, вона мене підтримала. Сказала, що чоловік від дружини не повинен мати жодних секретів.
Але ще мама додала, мовляв, може ми просто ще не зрозуміли правил гри життя разом. Адже шлюб – це все життя, і він вимагає розуміння з обох сторін.
А я думаю, що це мене обдурили і просто не розповіли, що діється насправді. І винен у цьому не тільки Олег, а й уся його родина. Вони були в курсі того, що відбувається. А, може, я сама б не змогла забезпечувати свою частину грошей для сім’ї або, наприклад, теж занедужала б. Що тоді?
Словом, виходить, що я якась безправна істота і мені про якісь серйозні речі можна не розповідати. Але в такому разі чому у мене з Олегом рівні обов’язки? Якщо права не однакові?
Нехай він мене тоді утримує, а я просто сидітиму вдома і дивитимусь телевізор. І мене не цікавитимуть жодні кредити. Головне, щоб гроші були у достатній кількості. А де їх брати, нехай думає чоловік.
Але ж ні, я теж працюю, розвиваюся, будую плани. Вношу однакову з чоловіком лепту і не вештаюся ночами з подругами. Тоді чому до мене таке ставлення? Я не розумію.
Це історично склалося таке ставлення до жінок, чи я просто вийшла не за того заміж? Цікаво, яка думка у вас, повторюся, друзів у мене небагато. І звичайна, людська думка з боку мені була б цікавою. Дякую за розуміння й поради.
Фото ілюстративне.