Досить з мене постійних переживань з приводу подарунків для невістки Олени, вирішила я сьогодні. Кілька років уже хвилююся, а тепер уже досить. Щоб я не подарувала – жодного разу не влучила. Вона все повертає так, ніби я хотіла її якось неприємно зробити. Краще нічого не дарувати. Вона все одно задоволена не буде, а я хоч гроші заощаджу.
Згадую подарунки, які мені робила моя свекруха, яка вже на небесах. Вона вгадала із подарунком за все життя разів п’ять напевно. Але я ніколи не показувала їй, що мені щось не сподобалося. І вже мені ніколи не спадало на думку сказати їй щось таке, на кшталт, що вона навмисне хотіла мені капость зробити. Вона ж дарувала те, що, на її погляд, може мені сподобатися і що сподобалося б їй.
Коли син Макар одружився, я постаралася прийняти його дружину як рідну дочку. Але дівчинка дичилася, щосили показувала, що їй це не цікаво і всіляко тримала дистанцію. Я ж не наївна, щоб за таких умов продовжувати їй нав’язуватися. Не хоче дружити та спілкуватися – ну і не треба, я обійдуся. Нехай із сином мирно живуть, мені буде цього достатньо.
Хоча, звичайно, було сумно, що я до неї зі щирою душею, а вона до мене навпаки. Але тут нічого не вдієш. Я прийняла умови гри та перестала намагатися дружити з Оленою.
Згодом з’ясувалась ще одна особливість невістки – їй неможливо вгодити з подарунком. На весілля я дарувала молодим гроші, тож проблем не було. А ось далі довелося якось викручуватися.
На перше свято я подарувала їй набір гарної косметики. Вибирала довго, бо сама майже не користуюся. Втомила в магазині всіх консультантів, але в результаті вони змогли зібрати мені набір для догляду за обличчям. Там був лосьйон, пінка для вмивання та креми денний та нічний.
Я ніякого таємного сенсу в цей подарунок не вкладала. Просто хотіла догодити, зробити приємне. Мені подобається, коли мені дарують косметику, особливо, якщо її підбирали спеціально для мене. А я намагалася, спеціально попросила сина з’ясувати тип шкіри у його дружини та якими засобами вона користується.
Подарувала я подарунок і побачила, що у невістки навіть посмішка з лиця сповзла. Вона видавила із себе “дякую”, але навіть не розглядала подарунок. А потім на кухні сльози лила Макару, що я спеціально подарувала їй косметику, щоб натякнути, що вона не досить гарна – невістка старша за сина на два роки.
У мене очі на лоба стрибнули від такої інтерпретації подарунка! Це ж треба було так перекрутити безневинний презент! Але довелося вдавати, що нічого не трапилося. Не визнавати ж, що я випадково підслухала їхню розмову.
Наступного разу, навчена досвідом, я вирішила подарувати їй гарну сковорідку та каструлю. Ціни на них зараз космічні, а в господарстві знадобиться. Вони тільки взяли іпотеку, потрібно обростати майном. Я була б у захваті від такого подарунка – він завжди потрібен, але сама собі таке купити не завжди можеш.
Але й тут не влучила. Тут вона мені вже в прямо висловила: “Ви що, вважаєте мене поганою господинею?” Як у неї це в думках з’явилося, я не знаю. Навіщо аби якій господині каструля та сковорода? Що за нісенітниці?
Так само я не вгадала з теплим домашнім халатом – він був їй трохи завеликий, а вона вирішила, що це я так їй натякаю, що вона швидко до нього погладшає, постільною білизною – знову думки про так собі господиню. Та я навіть гроші вже дарувала, але знову мимо – подарувала мало, аби лише для “галочки”.
Я вважаю, що доросла нормальна людина просто не може так реагувати.
Тому я й вирішила, що цього разу мені вже не хочеться щось думати, шукати, витрачати час та гроші. Навіщо, якщо підсумок буде один – кисле обличчя Олени? Нехай сумує з того, що я взагалі їй нічого не подарувала. Так хоч гроші в цілості залишаться, ну правильно ж?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com
