Світлана була шустрою дівчиною, не особливо красунею, але милою. А молодість завжди надає особливого блиску в очах. На останньому курсі інституту вона навчалася.
Сподобалася вона Толіку, який якраз з армії повернувся. Став він її на побачення кликати та на танці водити.
Обоє були молоді, веселі, бешкетні, ніхто й не замислювався, що сім’ї у них дуже різні. Світлана була із сім’ї робітників, проте батько останнім часом керував профспілкою великого заводу, а батьки Толіка займалися торгівлею.
Вирішили молоді одружитися і хоч батьки і не були в захваті від цього, але весілля зіграли за всіма правилами, велике, галасливе, щоб усю численну рідню пошанувати.
Перші кілька років молоді жили окремо в малосімейці. Батьки з обох боків намагалися їх контролювати та розуму вчити, але оскільки вони працювали і самі себе забезпечували, то особливих важелів впливу у них для цього не було.
Ще через рік народився у них малюк і з грошима стало гірше. Зрозуміло, що життя сім’ї з новонародженою дитиною, сильно відрізняється від того життя, яке можуть вести молоді.
Став Толик затримуватися частіше на роботі, а дружині все більше вимовляти за те, що дитина неспокійна, все плаче, спати не дає. А ще взяв манеру у мами в хаті на ніч лишатися. Світлана втомлюється за день з дитиною, чекає, щоб допоміг трохи, хоч у душ спокійно збігати, а він удома у мами, перед телевізором та з пиріжками.
Якось приходить чоловік після роботи і заявляє, що вони з батьками порадилися і вирішили, що молода сім’я переїде до батьків до будинку. Саме сестра його поїхала в інше місто вчитися, окрема кімната є. Так буде краще і дитину мати допоможе няньчити.
Ох і не хотілося Світлані в будинок до свекрухи, але чоловік уже все вирішив і батьки його наполягали, переїхали.
Тут і почалося. І вона не така і дитина, точно не в нашу породу і багато чого. Невістка кріпилася, мовчала, намагалася ще раз не відповідати. А малюк, відчуваючи нервозність матері, ще неспокійнішим став.
Світлана знайшла вихід, укладала його в коляску та в парк, на свіжому повітрі з ним більше гуляла. І він спав, і вона під час цих прогулянок трохи відпочивала.
Але ось одного разу, вона повернулася набагато раніше, ніж зазвичай, щось забула. Дивиться в передпокої туфлі чоловіка, котрий до вечора має бути на роботі, а поруч чужі жіночі туфельки, а біля його куртки висить червоний плащик.
Відчинила вона двері та краще б цього не робила. Ця Карина зі свекрухою на ринку працювала. Світлана до виходу, а тут свекруха у двері: «Ой не встежила!», – каже синові. Той відвернувся до вікна, на дружину не дивиться, а Карина давай їй розповідати, що вони давно зустрічаються, та як вона любить Толіка і батькам його подобається. А свекруха стоїть і підтакує.— Бери свою дитину і йди до батьків! Тепер я його дружиною буду!
Розвернулася Світлана, і в чому була, в тому і до батьків пішла.
Сина виростила сама, батьки допомагали, але про заміжжя більше і не думала.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
