Вирішив я відкрити бізнес разом з хлопцями – друзяками мого дитинства, з якими багато років ми не розлий вода.
Так поговорили з чоловіками, що працювати на когось немає бажання, тому треба самим щось придумати. Вирішили відкрити точку продажу кави з собою.
За великим рахунком, вкладення були потрібні мінімальні. Закупівлями займалися самі, за стійкою теж стояли по черзі. Думали, що розкрутимося, а потім можна буде відкрити якусь круту кав’ярню.
Перші півроку справи йшли непогано. Місце вибрали вдало, якраз поруч школа, університет та купа офісів. Спочатку все йшло на оренду місця і кредит на покупку кавомашини і розхідників, але потім почав капати деякий прибуток.
Коли справи пішли добре й стабільно, почали з’являтися вільні гроші, почалися і проблемки. То один із роботи змотується раніше, тому що в нього особисте життя закрутилося, то інший з метою економії вирішив в одну особу купувати зерно гірше і подешевше, на кшталт народ все одно не зрозуміє. Всі себе великими начальниками уявили, хоча ні над чим там особливо начальствувати було.
Звичайно, почалися взаємні невдоволення, суперечки, кожен вважав, що він має рацію, розсудити було нікому, всі ж таки на рівних. Коротко кажучи, навіть року не пропрацювали і врешті-решт закрили точку. Добре, по грошах не втратили, вийшли, грубо кажучи, на свої.
Зате друзями, з якими мало не з одного горщика і дитсадочка разом, тепер тільки вітаємось, все, немає дружби. І бізнесу також немає. Тому майте на увазі, що бізнес із друзями – не дуже ідея. Подумайте, чи воно того варте, перш ніж розпочинати. Мій досвід показав, що не варте.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com