Варвара Степанівна в суботу чекала на дорогих гостей. Пироги та інші страви урочисто стояли на столі. З обласного центру до неї до села мають
ЇЇ 75 років. Жінка бадьора, рухлива. Чоловіка не стало п’ять років тому. Дочка, яка мешкає в райцентрі, і син кликали її до себе. Але мати звикла до сільського життя, та й рідна хата шкода покидати.
Ну нарешті то! До воріт підрулила бежева Лада. Але що ж це? Вийшла одна невістка. Захопивши сумку, увійшла на огорожу. Хазяйка поспішила їй назустріч.
– Марино, привіт! Де Ігор?
– Добридень Мамо! Давайте у будинок зайдемо. Там все розповім, – сказала сумним голосом гостя і попрямувала до високого ґанку. Жінки увійшли до будинку.
У кухні Марина вийняла подарунок для господині – нову кофту, а також продукти. Свекруха посадила її за стіл, почала пригощати. Але перервалася і тривожно спитала:
– У мене серце не на місці. Марино, що з Ігором сталося?
– Та живий-здоровий твій син. Навіть дуже здоровий. Кинув він мене, – сумно промовила невістка.
Мати охнула, очі її округлилися. Похитуючи головою, вона слухала сповідь дружини її сина, який вибрав веселе життя і пішов до іншої жінки молодшої за нього на дванадцять років.
Півстоліття нині йому виповнилося, півжиття з дружиною прожили. Старша донька заміж три місяці тому вийшла. Молодша у шостому класі навчається. Робота є, дякувати Богу. Працюють в одній школі: Ігор – учитель фізики, Марина у початкових класах викладає. Живи та радуйся!
Бували, звичайно, сварки у подружжя. Часом дружина візьметься засуджувати знайомих. А Ігор психує через це. Ну, у всіх бувають різні дивацтва.
А тут, виявляється, влаштувалася до них у школу минулого року математичка. Розведена, двох дочок має. І давай бесіди заводити з ним. Те, як домашні завдання з доньками з фізики краще зробити. То про наукові відкриття.
Такий ніжний голос у цієї Галини Олексіївни, а очі прямо масляними робляться, коли на Ігора дивиться. Особливо ласкава з ним, коли з дружиною посвариться. На вчительських вечорах намагається ближче до нього опинитися, щоб на танець запросив. А дружина ревнує. Знову сварка.
Звинуватив чоловік дружину в нестерпному характері та пішов до Галини на початку відпустки. Ось уже другий тиждень доходить, як він залишив законну дружину.
Вислухала невістку свекруха уважно. Вчинком сина обурилася. Марину втішила. Пообіцяла допомогти їй повернути чоловіка в сім’ю, коли та його любить і готова пробачити зраду. Зателефонувала синові, той трубки не взяв.
Варвара Степанівна вирішила діяти. У неділю поїхала з невісткою. Другого дня вирушили разом. Марина працювала у шкільному таборі. Варвара Степанівна сина у кабінеті фізики не застала. Той нещодавно чергував дружинником, тож відпочивав. Мати недолугого сина попрямувала до учительської.
Увійшла, голосно привіталася. Перед нею сиділо близько десятка педагогів, які ще не пішли у відпустку.
– Хто тут Галина Олексіївна? – помчала з місця в кар’єр.
– Я. Що Ви хотіли? – відволіклася від складання звітів симпатична жінка.
– Я, мати Ігора Івановича. Як вам не соромно?! Чужого чоловіка забрали, сім’ю хочете зруйнувати! На чужому горі щастя не збудуєш, люба!
– Навіщо Ви до школи прийшли? І я Вам не люба! – спалахнула розлучниця.
– Сама не змогла зберегти свою родину, тепер чужу розбиваєш?!! Мабуть, не дарма ти самотньою була! – мчала на весь мах свекруха.
Колеги вчительки, що оборонялася, з цікавістю прислухалися до діалогу. Після хльостко кинутого моралі слова «Безсовісна!», що вторглася в учительську охоронці. З-за столу піднялася висока вчителька з владним поглядом. Піднявши застережливо руку, вона викарбувала:
– Заспокойтесь, громадянко! У нас тут чимало самотніх жінок. Це не означає, що вони погані. І ми не дозволимо ображати нашу колегу!
– Ну, я знайду на вас управу! – відповіла свекруха. Вона кинулася на перший поверх. Зазирнула до директора школи. Висловила їй свою думку про моральний образ Галини Олексіївни. Директриса спробувала її заспокоїти. Сказала, що поважає обох. Обіцяла поговорити і з сином, і з розлучницею.
Телефон сина вперто мовчав. Варвара Степанівна дізналася адресу його коханки і вирушила туди. Син збентежився, коли побачив матір. Та викликала його на розмову. Розмова відбулася у найближчому парку. Спочатку мати насварила сина за зраду, не даючи йому вставити слова для виправдання.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
