З Оленою ми дружимо з дитинства. Знаємо один про одного все. Пам’ятаю, як я часто любувалася ставленням її батьків до дітей, в мене і близько такого не було. Тому з дядьком Андрієм ми часто спілкувалися. Коли ми були малі, він брав нас на річку і наглядав, щоб ми не запливли на глибину. А ще він любив гратись з нами в хованки і інші ігри, і це було так цікаво, по-дитячому, по-справжньому.
Мама Оленки працювала кухарем в школі. До кожної дитини вона ставилася з повагою, любов’ю. І взагалі, це була, і є, слава Богу, шанована всіма сім’я. Пам’ятаю, як в їх домі завжди пахло пиріжками і випічкою.
Час минав, ми подорослішали. Ось вже й моя Оленка запросила бути дружкою на своєму весіллі. Я була така щаслива. Ще ніколи я не була в такій ролі на весіллі. До торжества вони підійшли дуже ретельно. Підготовка йшла на вищому рівні. Ще б пак, наречений нашої Оленки був неабияким інтелігентом, з дуже багатої родини. Його батьки мали свій бізнес.
Оленка навіть призналась мені, що її майбутня свекруха, не дозволила самій вибрати весільну сукню. Вона хвилювалася за те, що Оленка буде виглядати серед їх багатих гостей, дуже бідно. Тому старалась проконтролювати все можливе.
Весілля запланували відсвяткувати у дорогому ресторані Львова. В той час я й подумати не могла, що моя найкраща подруга, може так вчинити з найближчими людьми – батьками.
Вже будучи в церкві, я запитала Оленку де її батьки. А та холодно фиркнула: “Немає”. В цей час я подумала, що Олена хвилюється за майбутнє торжество, і ляпнула щось, не подумавши.
Та це виявилось правдою. Причина просто вибила мене з колії.
Оленки тато з дитинства мав проблему з мовленням, він сильно заїкався. Хоча пригадую, колись я вважала його унікальним, не таким, як усі (в доброму розумінні цього слова). Хоча, коли він грався з нами, цього практично видно не було. Так, коли він хвилювався це більше проявлялося.
Але… це геть не привід, щоб не запросити батьків на весілля.
Виявляється, майбутня свекруха поставила таку умову Оленці, ще з самого початку. На її думку, такі люди не можуть бути присутні на весіллі, де збираються поважні люди.
Ось така історія. На кінець скажу: – Вибачте свою доньку за все, Тьотя Оля та дядько Андрій, не відала вона, що робить. Надіюсь, що і сама Оленка швидко зрозуміє найбільшу помилку в своєму житті.
Будьте здорові і бережіть своїх рідних!
Автор – Наталя У
Передрук суворо заборонений!
Фото ілюстративне – melodyne
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
