Можливо ви дасте пораду, як бути моїй подрузі?
З Інною ми товаришуємо десь близько тринадцяти років, познайомились, як я переїхала жити до чоловіка після весілля. Інна живе недалеко від мене, та й діти в нас майже одного віку, тому ще й в цьому і зійшлись наші інтереси.
Інна живе зі своєю мамою і виховує сина і дочку, а чоловік її в Швеції на заробітках. Було таке, що Михайло, так звати чоловіка Інни, втратив роботу і вирішив поїхати на заробітки.
На літні канікули до нас в гості приїхала сестра мого чоловіка Ірина з дочкою. Вона часто любить приїжджати до нас, адже тут вона виросла і тут минуло її дитинство і юність.
А я дуже люблю ці періоди, коли вона до нас приїжджає. Ми завжди гарно проводимо час, з нею цікаво і вона своєю енергією завжди надихає нас відкривати в собі нові можливості.
Майже кожного вечора ми влаштовуємо прогулянки по селу, а цими вихідними вирішили поїхати на екскурсію до міста, трохи розвіятись, набратись нових емоцій, ну і звісно, побачити всю красу нашого Міста.
Оскільки Інна вчитель за професією, вона для нас склала план, за яким ми мали відвідати кілька визначних місць. А ще ми планували сходити в цікавий заклад, щоб щось смачненького і незвичного поїсти.
Інна нам зізналась, що мусить “відпроситися” у мами, адже та завжди проти, щоб дочка кудись ходила, щоб не тринькала грошей, щоб пильнувала дітей і її вдома.
З горем пополам відпустила її мама.
Та ці постійні дзвінки… “Їдьте вже додому”, – причина смішна, бо – “на дворі хмариться, буде падати дощ, промокнете і застудитесь”.
Наступний дзвінок з запитанням: “Ви ще довго? Може їдьте додому”. Або ще такий: “Я не знаю, що дати дітям їсти, приїжджай!”
І дзвінків такого характеру було дуже багато. Тому ми порадили Інні просто вимкнути телефона і насолоджуватись моментом.
Тоді ми дуже насичено і гарно провели день.
Наші ноги гуділи від втоми, але ми були щасливі і враженні від побаченого.
Вже коли ми під’їжджали до будинку Інни, на брамі стояла її мати і вираз обличчя говорив сам за себе. Вона була не вдоволена і сказала до Інни: “Ти вже нагулялась? Діти голодні тебе чекають. Іди, давай їм вечерю!”
Хоч діти в подруги вже дорослі і самостійні, та не в тому справа.
“Бери своїх подруг і йдіть позривайте колоски на городі, а то комбайн не домолотив! Ніц тобі не треба, лиш одні гульки в голові”.
І це вона говорила своїй дочці, яка тільки те і робить, що дім і робота, більше нічого не бачить.
Невже вона, в свої 43 роки, немає права провести день так, як їй душа забажає? Чому мама так боїться відпустити її на крок від себе?
Інна доросла людина, має свою сім’ю, дітей і чоловіка. А мама і надалі пильнує за нею, як за маленькою дитиною.
Чоловік сміється з такої поведінки тещі, і він не проти, щоб Інна трохи розважилась, адже це покращить її настрій.
Тож як бути в такій ситуації? Як допомогти подрузі пояснити мамі, що вона доросла людина і не потребує її опіки?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!