Вже минуло дванадцять років, як я переїхала з Чернівців до столиці. Про рідних я не забуваю. Там живе моя мама і молодша сестричка. А крім них дуже багато родичів. Що мама, що тато, з багатодітної сім’ї. В Києві у мене є своя квартира, за яку рік тому тільки виплатила іпотеку. Щоб не тринькати гроші, вирішила придбати ще одну, щоб здавати в оренду. І ось телефонує мені тітка Оля.
Я родом із Чернівців. Зараз я живу в Києві, а вся моя сім’я, як і раніше, живе у Чернівцях.
Я вже мешкаю у столиці 12 років. До мене постійно приїжджають у гості хтось із моїх родичів. Тож раз на місяць у мене точно є гості.
Щотижня я телефоную своїм родичам. Я ніколи нікого не забувала і не обділяла своєю увагою.
Рік тому я нарешті перестала виплачувати іпотеку за свою однокімнатну квартиру. І ось я вирішила купити ще одну квартиру в іпотеку – щоб її здавати.
Я працюю викладачем іноземних мов. Я знаю чотири мови і тому непогано заробляю. Я даю платні консультації, у тому числі і через інтернет. У мене немає проблем із грошима, і тому я вирішила вкласти гроші у нерухомість.
Я купила другу квартиру в іпотеку та роблю там гарний ремонт. Ремонт уже майже закінчено. Потім я повідомила про цю новину своїм родичам. Вони за мене пораділи.
І буквально за три тижні після цього до мене в гості приїхала моя двоюрідна сестра Віра. Вірі 22 роки. Ми з нею дуже давно не бачилися і тому обидві були дуже раді зустрічі.
Минув місяць. Віра так і не збиралася повертатися у Чернівці. Я закінчила ремонт і почала шукати собі квартирантів. А тут мені моя сестра і каже:
– Я можу в тебе пожити!
– Але ж ти ж ніде не працюєш!
– Ну і що? Ти що з мене будеш гроші за квартиру брати? Ми ж з тобою сестри!
Я здивувалася від такого нахабства.
А вранці мені зателефонувала моя тітка.
– Яка ж ти молодець! Вірі моїй допомогла!
– Як це я їй допомогла?
– Ну, ти ж дозволила їй пожити у своїй другій квартирі!
– Ні, тьотя Оля, ви помиляєтесь! Я шукаю квартирантів! І Віра у моїй квартирі жити не буде!
– То ти, що краще чужу людину пустиш у квартиру, ніж свою двоюрідну сестру?
– А ви мені платитимете за оренду житла? Адже в Києві квартири дуже дорогі!
– Та ти у своєму Києві зовсім розум втратила і про родичів забула! Жадібна така стала! – Вигукнула тітка Оля і кинула слухавку.
За годину мені зателефонувала моя мама. Я її уважно вислухала. Мама мені розповідала про те, як важливо допомагати своїм родичам. Але я залишилася при своїй думці. Мені за цю квартиру ще багато років виплачувати іпотеку.
Віра на мене дуже сильно образилася. Зібрала свої речі та поїхала. Сказала на прощання, що ми тут усі дуже жадібні та забули про родинні стосунки.
Тепер усі мої родичі не хочуть спілкуватися зі мною. Вони тепер мені не дзвонять, не вантажать своїми проблемами. Ніхто мені ні в чому не дорікає. Я навіть цьому рада.
Через два тижні я відлітаю у відпустку до Туреччини. Адже раніше я планувала поїхати до родичів в Чернівці…
Фото ілюстративне