iBilingua

Вже який день мене мучить думка про те, щоб переписати свою однокімнатну квартиру на сусідку, яка мене доглядає, щоб провчити свого єдиного сина. Я всю душу в Дмитра вклала, на двох роботах працювала, щоб його на ноги поставити, а він ось так зі мною? Може то й невістка винна, бо незлюбила вона мене з першого дня, але то нехай вже самі розбираються.

В свої вісімдесят з лишнім років, я живу сама в однокімнатній квартирі.

Все своє життя я присвятила вихованню єдиного сина. Були часи, коли я працювала на двох роботах, аби у мого Дмитра було все.

Син мій вивчився на програміста, працював в досить солідній компанії.

Там і познайомився з моєю майбутньою невісткою Світланою, яка так закохала його в себе, що й до сьогодні він лише її слухає.

Я для нього в певний час стала непотрібною. Як тільки вони відгуляли весілля, мій син пішов жити окремо від мене. Ще перші роки трохи навідувався до мене, приносив мені продукти.

А за останні роки його візити можна на пальцях однієї руки порахувати. Завжди говорить: “немає часу, дуже зайнятий!”. Та хоч телефонує і то мені вже легше.

Та минулого тижня я перенесла важкий стан свого здоров’я, злягла у ліжко, та так, що потребувала стороннього догляду.

Сусідка неодноразово телефонувала моєму сину, та він лиш запропонував мене відвезти до лікарні, бо сам за мною немає змоги доглядати.

Про невістку то я взагалі мовчу, та до мене завжди погано відносилась. З першого дня дала мені зрозуміти, що я для неї ніхто, непотрібна людина в її житті.

Можливо і не з дуже великим бажанням, за мною почала доглядати моя 55 річна сусідка Неля. Совість мабуть їй інакше не дозволяла зі мною вчинити.

Син за цих три тижні був у мене мабуть з чотири рази, та й то на пару хвилин, забіг подивитися чи ще дихаю.

Читайте також: В неділю Андрій до церкви один ходив, бо щось я погано почувалася, а після зателефонував і сказав, що дочка його в гості гукає. Я ще здивувалася, з якого це дива, бо не часто таке буває. І як виявилося, моє чуття мене не підвело. – Тату, ми так подумали, раз ти не хочеш нас пускати в цю квартиру, то давай її продамо, купимо невеличку ділянку і будемо з чоловіком будуватися. Будеш жити з нами, вже на старість веселіше буде!

Та думки мене мучать про те, що я так погано сина свого виховала. Думаю чи не варто мені б було заповіт на користь сусідки переписати? Адже вона виявилась єдиною людиною, якій небайдуже моє життя сьогодні.

Чи все ж таки залишити своєму сину? Який до мене зовсім зчерствів.

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!