Я Анна, заміжня 10 років. У нас з Романом двоє дітей, хлопчик і дівчинка, 7 і 9 років. Близько 10 років живемо із батьками чоловіка. Коли діти були маленькі свекруха допомагала. Зараз же обзавелася величезною кількістю свійських тварин, які псують мені і дітям життя.
Розумієте, у будинку жахливий запах, завжди брудно. Останні кілька років це стало на мене якось дуже впливати. Відчуваю постійне роздратування, яке мимоволі вихлюю на дітей, погано сплю, втрачаю інтерес до життя. Наче хтось висмоктує всю мою енергію. Жити з ними стало дуже важко.
Мої ж батьки мешкають на протилежному кінці міста, у більш упорядкованому районі. Наразі з’явилася можливість придбати власне житло. Але часи такі, що ми побоюємося вкладатся в таку покупку. У тому районі, де ми зараз живемо, можна придбати квартиру більшою площею, оскільки тут ціни дешевші. У моїх батьків район набагато кращий, але ціни там високі. Тому можна дозволити собі квартирку із невеликим метражем.
Моя мама мріє, щоб ми жили поруч. І я, чесно кажучи, хотіла б жити подалі від мами Романа, оскільки чоловік піддається її впливу. Батьки похилого віку розраховують на мою допомогу в майбутньому. Діти, в той же час, вже звикли до школи, обзавелися друзями. Дочка важко адаптується в новому колективі, син теж переживає про те, що йому доведеться поміняти школу.
Але в той же час їм стало потрібно більше простору. Я не уявляю, як я зможу перевести їх в іншу школу. Можливо, я навіть більше за дітей хвилююся про переїзд, про те, що і як буде. Хоча розумію, що зараз тисячі людей вимушені покинути свої домівки і адаптуватся до нових умов.
Підкажіть будь ласка, як краще вчинити. Купувати чи винаймати квартиру там, де ми вже живемо більшу за розміром, чи все ж поміняти життя кардинально і переїхати ближче до моїх батьків, але на маленьку площу в новобудову? Як би ви зробили?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
