Навіть смішно сказати комусь. Я б не так засмутилася, якби мій чоловік мене і дітей покинув заради іншої жінки. В нашому ж випадку Ігор пішов назад до мами, бо втомився вислуховувати вічні: “тато, тато”. Важко йому було бідному, бо “молоденький” ще, всього 29 рочків, а тут таке навантаження – сім’я.
Свекруха зі свекром замість того, щоб добавити розуму і “відфутболили” до дітей і дружини, прийняли і сказали: ” Значить не твоє!”
Так, значить так.
Аліменти він платить, а мені більшого від нього і не треба.
Якщо чесно, то на початку мені було дуже важко фінансово. Я продавала на базарі взуття. Ну який це заробіток, самі розумієте. А дітям все треба, та й себе закинути я не могла.
Ось в цей момент мені і прийшли на допомогу мої батьки.
Я їм дуже за це вдячна.
Я відразу ж зробила їм дублікат ключів від квартири. Мені було дуже зручно, коли я приходила додому ввечері, а діти вже домашню роботу зробили, мама наварила напекла, ще й подала гаряче до столу.
Тато багато з дітьми гуляв.
Вони приходили в квартиру коли їм заманеться, особливо мама. Вона і пиріжки онукам пече на моїй кухні і борщі варить.
Але якщо донедавна такі спонтанні гості мене радували, то після того, як в мене появився чоловік, якого я кохаю, і який гарно відноситься до моїх дітей, мене це напружує.
Ми дорослі люди, і всяке може трапитися. Я не хочу трястися від кожного стуку і звуку.
Я вже сказала мамі, що в мене з’явився Степан. Я ж надіялась, що вона ввійде в моє становище, але ні. Вони з татом, як вривалися в мою квартиру, так і вриваються. Діти вже самостійні. Їм не потрібен догляд. Але мама звикла бути потрібною.
Я не знаю, як тепер забрати в них ключі. Не хочу їх образити, але іншого виходу я не бачу.
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
