Моя історія почалася вже більше 15 років тому. Все було чудово. Син Володя відучився в університеті, познайомився з Марічкою, дружили вони близько 5 років, а потім вирішили одружитися. Мені наречена не дуже подобалася, хоча дівчинка непогана, але хотілося б рівню моєму синові. Батьки нареченої прості роботяги, чим вони допоможуть молодим? Але перечити не стала, і зіграли весілля.
Молодій родині я і батьки невістки допомагали, як могли. Володя влаштувався на роботу, Марічка ще вчилася. Через рік вона завагітніла і з’явилася на світ онучка моя. Я була дуже щаслива, та ось думки про те, що невістка не рівня моєму синові, ніяк не відступала. Виховують молоді донечку Богданку живуть нормально, але мені не дуже радісно. Всі знайомі і родичі дивуються, чому він її вибрав.
Виповнилося Богданці 2 роки, як сім’я мого сина почала валитися. Марічка почала скаржитися і говорити мені: “ваш синок з друзями кожен день гуляє, випиває, часто вдома не ночує”. Я її пошкодувала по-жіночому, обіцяла поговорити з сином.
Сама думаю: “як тут не підеш гуляти, він працює, втомлюється бідненький, взяла б так допомогла чоловікові, вийшла б на роботу. Сидить цілий день вдома, а він як білка в колесі крутитися, щоб прогодувати сім’ю, і що не можна з друзями посидіти і відпочити. Дочка неспокійна спати ночами не дає, от і не ночує вдома, виспатися хоче”. Яка ж я дурна була тоді.
Перед новорічними святами син мені повідомив, що звільнився з роботи (фірма збанкрутувала). Ну що ж, дала трохи грошей їм. Володя пообіцяв, що знайде роботу.
Пройшов місяць, два, три, пів року, а синок навіть і не намагається шукати роботу, тільки говорить, що його не беруть нікуди, а сам лежить на дивані. У родині грошей немає, невістка влаштувалася на роботу, дочку віддали в садок. Моя ненависна Марічка почала робити для сім’ї те ж саме, що робив син, поки вона сиділа вдома. Тільки дівчина мовчки, зціпивши зуби працювала і не бігала відпочити до подружок. Тут я переглянула своє ставлення до неї і остаточно встала на її сторону.
Через 3 роки вона просто розлучилася з моїм сином, не витримала, бо він також гуляв з друзями, тільки на її гроші, також не приходив часто ночувати. Правильно зробила напевно.
І ось що вийшло, вже 9 років Володя живе один. Йому 40 років, він так і не працює і не знайшов собі сім’ю. Годую і одягаю його я. Втомилася дуже, не знаю, як розірвати це замкнене коло. Розмови не допомагають, лайка теж, а кинути його я не можу – син все-таки.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – promedicahealthconnect
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
