fbpx

– Я була категорично проти їх весілля! Це ж треба було знайти таке диво! Розлучений, приїжджий, на десять років старше неї, без двора і навіть без вищої освіти, це в наш час! Пузо вже, лисина. Прийшов до дочки на все готове, свою квартиру залишив колишній дружині. Платить аліменти на сина від першого шлюбу, хоч платити залишилося недовго, дитині там майже сімнадцять…

– Ось так ось… Ростили доньку, а виростили зрадницю! – ледь не плаче шістдесятлітня Тамара Дмитрівна. – Я їй тільки одне сказала: дивись, мовляв, не пожалій! Цих чоловіків у тебе, кажу, ще буде багато. А батьки на все життя одні! Інших не буде! Зрозумієш це, та тільки пізно буде!

– Так що ж сталося, Тамара Дмитрівна?

– Що-що… Розповідає своєму… цьому… Все, що треба і не треба! Всю нашу таємницю. Скаржиться на батьків! І такі ми, і сякі! І виховували неправильно, і жили погано між собою, і ображали-то її, бідну! Змушували, вчитися добре! Не давали вбиратися, не пускали на гульки… Так зате людиною виростили! Все було для неї. Годували, поїли, вчили, на море возили. Я вважаю, що у неї було прекрасне дитинство!

– А вона вважає, що було по-іншому?

– Ну… Так, ми з її батьком жили непросто, бувало, що й сварилися, конфліктували, особливо в молодості. Були труднощі, проблеми, а у кого їх не було? Звичайно, я зривалася іноді, не без цього. Але навіщо про це розповідати? Немає ж, щоб про хороше розповідати і згадувати… Не розумію, як так можна – чужій людині про матір розповідати гидоти! Все, що було, вже бур’яном поросло!

…Дочкці Тамари Дмитрівни, Валерії, трохи за тридцять. Вона заміжня, живуть з чоловіком окремо, виховують доньку чотирьох років.

Чесно кажучи, зятя свого Тамара Дмитрівна з самого початку терпіти не може і багато разів говорила дочці, що вони не пара.

– Я була категорично проти їх весілля! Це ж треба було знайти таке диво! Розлучений, приїжджий, на десять років старше неї, без двора і навіть без вищої освіти, це в наш час! Пузо вже, лисина. Прийшов до дочки на все готове, свою квартиру залишив колишній дружині. Платить аліменти на сина від першого шлюбу, хоч платити залишилося недовго, дитині там майже сімнадцять…

Тамара Дмитрівна досі впевнена, що дочка зробила помилку, вийшовши заміж за «цього». Хоча Валерія так не вважає.

– Мамо, він чудова людина! – каже Валерія. – Добрий, уважний, працьовитий, руки у нього золоті. Як фахівець, він нарозхват, ніколи без роботи не сидить. Доньку любить, до мене ставиться добре, по дому допомагає. Що тобі ще треба?

– Я дивуюся, що тобі нічого не треба, аби були штани в будинку! – парирує Тамара Дмитрівна. – Угораздило же вляпатися в таку! У тебе немає ніякої гордості. Де ти, і де він? У тебе освіта, робота пристойна, в офісі, своя квартира, а у нього? Золоті руки? Копається цими своїми руками в чужій каналізації…

З зятем Тамара Дмитрівна особливо не церемониться і зневажливого ставлення не приховує. Вона людина пряма і відкрита, не з тих, хто буде посміхатися і підлабузнюватися, якщо їй хтось не подобається.

– Тут вже нічого не поробиш, мама завжди була такою, – зітхає Валерія. – прямолінійною, авторитарною, безкомпромісною. Тільки чорне і біле, без півтонів. Моє дитинство дійсно було кошмаром. Мати мене не сварила, карала. Були й тижневі бойкоти, і вистойки в кутку, і замикання в темній коморі… За сущі дрібниці. За четвірку з математики, що не вимиту тарілку, нерівно заправлене ліжко…

– А батько що ж? Не захищав?

– Батько… Він був повністю зломлений і підім’ятий матір’ю. Пискнути не смів навіть, щоб мене якось захистити… Був період, недовгий, коли він намагався розпрямити крила, піти від нас. Так і не пішов… І тоді було ще гірше. Вони скандалили і мати потім зривала злість на мені…

Своїми образами і гіркими спогадами Валерія ділиться з чоловіком. І зять тепер категорично проти того, щоб давати Тамарі Дмитрівні в гості маленьку онуку. До цього він ніколи не йшов на відкритий конфлікт з тещею, все ситуації спускав на гальмах, не звертав уваги, намагався не показуватися на очі зайвий раз.

Але недавно Тамара Дмитрівна вирішила взяти внучку на кілька днів на дачу і зазвичай мовчазний зять раптом встав стіною – ні і все.

– Уявляєш, так мені і заявив – мовляв, ви зламали і скалічили психіку дочки, над онукою я вам знущатися не дозволю. Тримайтеся, каже, від моєї дитини подалі! Уявляєте? Це мені сказав сантехнік! Який, крім детективів, жодної книжки не прочитав!

Звичайно, Тамара Дмитрівна, почувши таке, вперлася руки в боки і зажадала у зятя пояснити, що означає в його розумінні «знущатися» і як це вона «зламала психіку дочки».

Тут-то і з’ясувалося подробиці: ненависний зять в курсі всієї таємниці, в тому числі і скандалів Тамари Дмитрівни з чоловіком, і подробиць їх особистому житті тих часів, і процесу виховання дочки…

– Так, з дочкою я не сюсюкати особливо, – розповідає Тамара Дмитрівна. – Змушувала вчитися на відмінно, жити за розкладом, робити не тільки те, що подобається, а й те, що потрібно. Звичайно, їй це не подобалося. Займатися в канікули, підтримувати чистоту, не витрачати час на дурниці…

Було б у неї зараз гарна освіта, одна з кращих по її спеціальності, червоний диплом, відмінна робота і все таке інше, якби я її ні до чого не привчила? Знаєш, скільки її подружок, яких батьки виховували, як принцес, рівним рахунком нічого не добилися в житті? Дітей треба виховувати в строгості, а не розчулюватися!

Тамара Дмитрівна серйозно ображена на дочку.

– Навіщо вона все це розповідає своєму ,,сантехнуку”? Виставляє батьків якимись монстрами. Прикрасила все, придумали деталей всяких звірячих – я такого не пам’ятаю! Не було такого! Просто заради красного слівця, щоб пожаліли… Ну так, звичайно, батьки чудовиська… Тільки ж, трохи що, до цих чудовиськ і прибіжить. Про це-то чому не думає?.. Проміняла батьків на мужика…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page