Я була впевнена, що на Валентинів день Мирон обов’язково зробить мені пропозицію. До того ж, напередодні я сказала йому про свій цікавий стан. Та перед тим так вийшло, що він мав провідати своїх донечок від першого шлюбу. Я не заперечувала, а навпаки, раділа. Та повернувся Мирон засмучений.
Мені було 26 років, коли я закохалася по вуха в розлученого чоловіка з двома дітьми, який був старший за мене на 12 років. Пам’ятаю, говорила мені бабуся, щоб ніколи не зв’язувалася з таким чоловіком, але хіба по молодості думаєш головою.
Покохала, почалися стосунки. У Мирона двоє дітей розлучився два роки тому. Для мене це не було проблемою, та я готова була прийняти його двох дочок як своїх.
Дітей я люблю, тим більше, що працювала учителем у школі. Щоправда, часто Мирон навідувався частенько до своєї колишньої сім’ї, хоч ми вже й жили з ним разом. Я і на це не зважала. Думала, треба ж, який гарний батько, що так про дітей дбає, колишній дружині допомагає. Значить, і чоловіком для мене буде добрим.
Та й його дочки часто приходили до нас у гості, я їм робила цікаві зачіски, з дівчатками загальну мову легко знайшла. Думала, як мені пощастило.
Найбільше чекала, щоб Мирон зробив мені пропозицію. Але минав уже третій рік, як ми жили разом, а він все жартував, то грошей немає, то якісь проблеми на роботі. То вже мама занедужала, то ще щось. Я тоді чомусь у це все вірила. Хоча по суті чоловік, який любить, не дрейфить, тут же бере за дружину свою кохану. А потім я ще й дізналася, що чекаю від нього дитину. Думала, що це точно примусить коханого швидше щось вирішувати.
І ось момент істини, повертається Мирон вкотре від колишньої сім’ї і каже мені, що він не може на мені одружитися. На запитання чому, відповів, що дівчатка його проти. Мовляв, влаштували дома “бурю”, що не хочуть, щоб він одружився з чужою тіткою, бо мама одна. У мене, ясна річ, подив. Ну як так? Наче три роки були разом, з дітьми спільну мову знайшла. У чому річ? Запропонував мені Мирон й надалі жити цивільним шлюбом, але я не стала. Сказала йому збирати речі та забиратися.
Згодом виявилося, що Мирон жив на дві сім’ї – і зі своєю колишньою дружиною, і зі мною. Перша знала про все, але приймала, як належне. Я ж не знала. Не дарма бабуся моя говорила не зв’язуватися з розлученим. Ну та гаразд, привела я на світ сина. Мирон навіть не прийшов на сина глянути.
Через два роки зустріла прекрасного чоловіка, який одразу взяв мене заміж і навіть сина прийняв як свого. Добре, що все обійшлося. Але якби я знову повернулася в молодість, із розлученим ніколи не зв’язалася б. Розлученого завжди тягтиме до його першої родини.
Признавайтеся, хто був у моїй “шкурі”? Як все закінчилося?
Фото ілюстративне
