Я для неї просто хатня робітниця. За 5 років сіменйного життя це мені дуже набридло, м’яко кажучи. Чоловік вирішив виїхати на заробітки в столицю, де вже влаштувалися його друзі, а мене з дитиною перевіз до своєї мами. Мовляв, і мені легше, і батькам допомога. Спочатку все було нормально…
З чоловіком ми живемо разом вже більше 5 років. Перший рік доводилося знімати житло. Потім народився син, пізніше у чоловіка почалися проблеми на роботі: у його фірми з’явилися нові власники, зарплати впали.
Чоловік вирішив виїхати на заробітки в столицю, де вже влаштувалися його друзі, а мене з дитиною перевіз до своєї мами. Мовляв, і мені легше, і батькам допомога.
Спочатку все було нормально. Свекор зі свекрухою пропадали на роботі, а я тим часом няньчила дитину.
Поки малюк спав, встигала і в будинку порядок навести, і речі попрати, і вечерю приготувати. А потім у нього почалися зубки, і про спокій довелося забути. Навіть коли вдень син засинав, я без сил валилася на ці ж півгодини поруч з ним.
Ясна річ, що мені не вистачало ні часу, ні сил наготувати на всю сім’ю. Та ще й сестра чоловіка стала навідуватися з дитиною, щоб перекусити і з собою щось взяти. Сама я могла і бутербродом обійтися, а тут вже треба повноцінний обід приготувати, півдня біля плити простояти.
Одного разу свекруха прибігла з роботи, а кухня не прибрана, посуд не помита, білизна непрана в ванні лежить. Я не встигла все зробити, тому що просто валилася з ніг. Свекруха мене насварила прямо з порога, заявивши, що господиня з мене нікудишня. Мовляв, діти у всіх були, а нинішні молоді дівчата навіть зі пралкою, мікрохвильовкою і пилососами не здатні в будинку порядок навести.
І то нічого, що у дитини температура під 39, що лікар приходила. Виявляється, зуби лізуть у всіх однаково, а я ледащо, яка сидить у старих на шиї, та ще й робити нічого не хоче. У мене вперше здали нерви, і я відповіла, що якщо я чого і не встигаю, то тільки тому, що дитина не дозволяє, і в домробітниці я не наймалася.
Не давши договорити, свекруха штовхнула мене. Прямо з дитиною на руках я звалилася на диван. Сама винна, дозволила витирати об себе ноги! Хотіла як краще, хотіла, щоб не чужі для мене люди могли відпочити після роботи, а не стояли біля плити. І ось до чого це призвело.
Наступного ранку я зібрала речі, забрала сина і поїхала до мами в село. Так, там воду потрібно в колодязі набирати, та й грубка на дровах. Але мені було добре, як ніколи. Ніякого поспіху, дитина на свіжому повітрі.
Вперше за довгий час я змогла відіспатися.
Через півтора місяці чоловік приїхав за мною. Сказав, що все розуміє, що ось вже така у нього мати. Я поставила ультиматум: або ми живемо окремо від його батьків, або розлучення. Він пообіцяв, що до Нового року заробить ще грошей, і ми обов’язково купимо хоч невеликий, але власний будиночок. А поки попросив повернутися до його матері.
Я повірила і повернулася. Тепер вона чіплялася до мене мало не кожен день: то я кудись ходжу, то з кимось спілкуюся, то дитина погано одягнена, то зайве купила. Але я намагалася не звертати уваги і з головою поринула в пошуки житла. Знайшла недорогий, але затишний будиночок за нашими коштами, віддала завдаток і стала чекати чоловіка.
Він приїхав за пару днів до Нового року, але до покупки будинку інтересу не проявляв. Сьогодні у нього кафе з друзями дитинства, завтра баня з колишніми колегами, потім ще щось… Люди гроші чекають, я готова переїжджати в новий будинок, а він… Ми посварилися.
Новий рік чоловік з сім’єю святкував в новому заміському будинку, який його батьки купили ще влітку. Я цього не знала. Як не підозрювала і про те, що всі наші відкладені кошти теж пішли на цю батьківську нерухомість. Новорічні свята я провела сама. Вірніше, з сином на знімній квартирі.
Чоловік кликав відзначати з ними, але я розуміла, що там мене ніхто не чекає. Схоже, чоловік налаштований жити саме з батьками, а не зі мною, тому в голову все частіше приходять думки про розлучення. Але як же боляче піти від людини, яку любиш, і яка запевняє у взаємності. Та й як же дитина буде без батька?
Чоловік каже, що будинок належить і мені теж, і я можу туди переїхати в будь-який момент, навіть залишив ключі. Ми з дитиною приїхали на вихідні, а ключі не підходять. Виявилося, його батьки змінили замки.
І як після цього відчувати себе законною дружиною, а не просто дешевою коханкою і хатньою робітницею?
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!