iBilingua

Я до невістки не сміла говорити, тому коли син залишився в кімнаті один, запитала, чому без банок. А він мені знаєте що відповів? Що його тещі більше потрібно, бо вона в селі живе, ось вони з Катею все туди і возять. Мене це розізлило, ось я і вирішила їм цього року нічого не передавати. Може до них дійде. Більше доньці до Києва передам. І нехай хтось тільки скаже, що я не гарно перед сином вчинила.

А я відразу собі сказала, що цього року жодної банки для дітей не законсервую. Як вони зі мною, так і я з ними.

Дуже мені неприємна ця ситуація, тому вирішила поділитись нею і з вами.

З чоловіком у нас двоє дітей. Старший син Валерій і молодша на чотири роки дочка Світланка.

Діти в нас дуже виховані, ми вивчили їх, все, як має бути.

Син працює юристом, а Світланка наша провізор в аптеці.

Обоє вже створили свої сім’ї.

Першою заміж вийшла дочка, але через два роки після весілля вони з чоловіком переїхали жити до Києва.

Вже напрацювали вони собі там на квартиру і виховують синочка.

Син також вже створив сім’ю.

Невістка наша родом з села, але дуже розумна дівчина. До декрету працювала викладачем англійської мови в університеті.
З Валерою вони виховують близняток дівчаток.

Оскільки ми живемо в одному місті, я не раз допомагала Каті з дітьми. Зараз їм вже по чотири рочки, тому трохи вже легше, оскільки ходять в садочок.

Свати мої живуть в селі тому багато допомагають дітям з овочами чи молочними продуктами, бо тримають ще корівчину.

Ми хоч з чоловіком в місті живемо, та також стараємось дітям допомогти.

Наприклад влітку я і для дочки в Києві і для сина з невісткою, консервую огірки, помідори, компоти, варення.

Інколи огірки мені сваха для закруток передавала, іноді син купляв, а бувало й таке, що я сама на оптовий ринок з чоловіком бігала по декілька разів, бо важко донести.

Але цього року я їм жодної банки не передам, бо трохи вони мене дивують, чи просто зручно на голову нам сіли, хто його знає.

Кожного року я наголошувала сину, що коли їдуть до нас, то нехай візьмуть скільки зможуть пустих банок. На даний час вони не дешеві, щоб ще й їх купляти. Десь два рази привезли по три банки, і на тому все закінчилося.

Цього року я їх знов попросила, але коли син з Катею приїхали в гості, то знов з пустими руками – без банок.

Читайте також: Я забула в квартирі дуже потрібну річ сина. Не стала турбувати чоловіка, вирішила сама приїхати і забрати. Вже на самому порозі мене здивувала жіноча пара взуття. Ноги самі повели мене в спальню. Як важко мені було – словами не описати. Коли виписали з клініки, в “гості” забігла свекруха. “Радій, що він тебе не покинув! Чоловіки зараз на вагу золота. Подумай добре і пробач його. Кому ж ти, з двома “причепами”, потрібна будеш

Я до невістки не сміла говорити, тому коли син залишився в кімнаті один, я запитала, чому без банок. А він мені знаєте що відповів? Що його тещі більше потрібно, бо вона в селі живе, ось вони з Катею все туди і возять.

Мене це розізлило, ось я і вирішила їм цього року нічого не передавати. Може до них дійде. Більше доньці до Києва передам.

І нехай хтось тільки скаже, що я не гарно перед сином вчинила…

Автор – Наталя У.

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!