Я добре пам’ятаю той день, коли в кімнату зайшли мама з татом, присіли біля мене на ліжечко, і стали говорити, що скоро я стану старшою сестричкою. Мені на той час було десять років, і я вже років п’ять, так точно, у листі до святого Миколая кожного року писала , що мрію про братика чи сестричку. Софійка з’явилася в термін, та ближче року все почалося!
Вона навчилася ходити досить пізно, робили різні обстеження, а сестричка просто лінувалася. Але ось заговорила Софійка дуже рано, цілими реченнями й одразу. У рік сестра вже робила нам “концерти” на табуретці.
Коли їй виповнилося півтора роки, мама почала її водити по лікарях. Всі люди “в білому” говорили, що Софійку треба мотивувати ходити і бігати, а на рахунок здоров’я – нарікань немає. Ми почали з нею активно грати в рухливі ігри у дворі, і вона справді швидко розходилася.
Інтелектуальний розвиток точно був не по роках, тому вже в два роки мама відправила її в садок. Коли вона повернулася додому, я запитала:
– Знайшла собі друзів?
– Ні!
– А чому?
– Тому, що зі мною ніхто не хотів розмовляти.
– Треба було запропонувати пограти, чи ти виявляла ініціативу?
– Ні!
– Тебе ображали?
– Ні, ні, ні! Вони просто взагалі не вміють розмовляти.
За рік Софійка вже навчилася читати. Із гаджетами була на “ти”.
Коли їй виповнилося п’ять років, вона перейшла до старшої групи. За віком до школи їй було ще зарано, але за рівнем підготовки вона не відставала. Сестра чудово справлялася з усіма завданнями. Побачивши такий успіх, психолог у дитячому садку підійшов до Софійки і запитав:
– Софійко, може, ти залишишся в садку? У школу треба вставати рано, уроки робити, вчительку слухати.
– А мама каже, що я втрачу рік у садочку, і це не обговорюється!
Психолог притих…
Так Софійка стала першокласницею. Тепер вона мріє стати фізиком, нотаріусом та космонавтом. Подивимося, що в неї вийде.
Нехай і у вас завжди все буде добре!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
